1 Поруч дзюркотів ясний струмок, стрибаючий по зеленім, оброслім мохом камінню. 2 Перекочовуючи в ущелинах між горами, ми щоразу зривалися в якісь прірви. 3 Хлопчик іде берегом, перескакуючи з каменя на камінь. Часом зупиняється, вглядаючись у біло-зелене спінене безмежжя стихії. 4 Одні спогади веселять Лукію, інші присмучують, наливаючи душу хвилюванням. 5 Море скаженіє, щодалі темніючи, немовби важчаючи. Воно й справді стає чорним, збурюючи гори-хвилі.
Дієприкметниковим зворотом називають дієприкметник разом із залежними від нього словами. Дієприкметниковий зворот у реченні завжди виконує роль поширеного означення. Наприклад, Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі (Дніпрова Чайка). У наведеному реченні дієприкметниковим зворотом є приспане тихою ласкою ночі, де дієприкметником виступає слово приспане. Дієприкметниковий зворот може стояти як перед означуваним словом, так і після нього. Від цього залежить вживання при ньому розділових знаків, а саме коми. Якщо дієприкметниковий зворот стоїть після означуваного слова (іменника), то цей зворот на письмі виділяють комою (або комами), а в усному мовленні — паузою та інтонацією: Безмежний степ, укритий снігом, спав (М. Старицький). Дієприкметниковий зворот, що стоїть перед означуваним словом (у препозиції), комами зазвичай не виділяють: Край моря сонце золотить укриті лісом гори (Н. Забіла).
Дієприкметниковий зворот у реченні може стояти не безпосередньо після пояснюваного слова, а бути відділеним від нього іншими членами речення. У такому разі його відокремлюють комами: ХодитьхмараОзначуваний іменник у ролі підмета над березами, блискавками підперезанаВіддалений дієприкметниковий зворот (В. Кочевський).
По дорозі в університет мені усміхнулась мила дівчина.
Зелені сади не так красять своєю красою ,як своєю пишністю.
На уроках навчаються тільки розумні діти , а інші всього лиш байдикують.
Безпосередньо моє ставлення до прізвиськ залежить від самих прізвиськ. Якщо прізвисько необразливе і подобається людині, якій його дали - то, но мою думку, у цьому немає нічого поганого. А якщо ж все навпаки, то я взагалі не бачу змісту у назвищі. Давати комусь друге образливе ймення не є гарним вчинком. Коли людина вважає, що присвоювати іншому прізвисько - кмітливо та смішно, то вона помиляється.