Жив у лісі їжачок сіренький. і одного осіннього дня він вирішив наколоти на голки сухе листя і вимостити з нього гніздечко. збираючи листя їжачок знайшов яблуко, яке захотів взяти з собою. пізніще їжічку захотілося принести собі грушок, щоб спокійно зимувати!
90
Н.в., З.в.-дев*яносто
Р.в,Д.в,О.в.,М.в.-дев*яноста
Твір-роздум на тему:
Об’єднаймось, брати мої
Єдність нації, на мою думку, починається з мови. Єдина мова, єдине
коріння – фундамент консолідації. Тарас Григорович Шевченко – оберіг
української мови, тож єднання повинне починатися саме з нього. Читати,
розуміти і ставати ближчими до нього, один до одного. Бо саме Тарас
Григорович мріяв про гуртування українців, їх підняття з колін на нові
культурні та економічні щаблі.
Більш, ніж півтора століття Україна вслухаються у звучання дзвінких, мов
бронза, слів “Кобзаря”. Ця книга є музикою, його варто читати вголос, як
читалися колись всі тексти в античності. Тепер важко навіть уявити, як
поліфонія Шевченка вразила сучасників у часи, коли російська мова була
панівною в культурному просторі імперії.
Вся Росія, держава і народ єдині в розумінні того, що російська мова –
це засіб формування і збереження національної культури – смислів,
символів, зразків поведінки, знань, способів інтерпретації. А
національна культура означає національну державність. Тобто мова через
культуру формує націю і національну державу. Звідси спільні зусилля
Кремля, уряду і Думи, спрямовані на посилений розвиток саме російської
мови. Через це розуміння перша леді Росії очолює Товариство російської
мови, до якого входять не лише кращі інтелектуальні та академічні сили,
а й промислова та фінансова еліта.
Українці досі можуть лише заздрити такому цілісному розумінню
фундаментальної важливості мови. В Україні досі багато хто зводить мовні
проблеми лише до питань спілкування чи освіти. Українська влада не може
чи не хоче зрозуміти ключову роль мови для існування культури, а через
неї – для існування сучасної політичної спільноти і державності.
Через те досі в Україні немає виразної культурної політики, розмитою
залишається національна ідентичність. До цього часу предметом дискусій є
навіть роль української мови порівняно з мовами інших етнічних груп у
державі, в офіційних документах, у виступах посадових осіб.
Геній Шевченка зробив наддніпрянську селянську говірку мовою в
європейському розумінні. Мовою, створеною народом у його тисячолітній
історії і готовою до викликів нового часу, готовою до формування
новочасної української нації. “На москалів не вважайте, нехай вони собі
пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і
слово. А чиє краще, нехай судять люди.”
Насправді його книга поставила питання не про українську мову, а про
українську державність. Тому Шевченкове слово, виросле “із личаків, з
курної хати”, назвав “провісним” Василь Стус.
Шевченко звів у своїх текстах національні символи та моделі поведінки,
виокремивши їх в окремому полі, на яке до нього претендували і
російська, і польська культури. Більше того, він продемонстрував, що
українська культура не обернена в минуле, що вона здатна існувати і
приймати виклики сучасності. Найбільший з таких викликів – здатність до
формування нації і держави. Тепер ми знаємо, що окреслені ним мова і
культура змогли їх створити.
Сила мови і текстів Шевченка настільки потужна, що здатна змінити речі,
1) загальновживані Мешкати, збільшувати, земля, хлібина, вулиця, зустріч, місяць, сестра, брат, машина, лікар, нічний, щодня, весело, освіта, наука
2) професійні космос, штрек, шурф, лазер, скальпель, біофізика, абревіація, фонема, квартет, соліст, лібрето, операція, перцепція, драма, епос, ракета, операційна, реанімація, антрацит, на-гора, кубрик, фрахт, яхта, ампер.
3) діалектні ґазда, морва*, плай, тайстра, файний, ватра, кабиця, вар’ят, сарака, ґаздиня, пштинькати*..
Соняшник – поширена сільськогосподарська культура. Є основною олійною культурою в Україні та однією з найважливіших олійних культур у світі. Батьківщина соняшнику — Північна Америка. Стебло висотою від 0,6 до 3 метрів, пряме, переважно без гілок, покрите жорсткими волосками. Листя чергове, на довгих черешках, верхнє сидяче, нижнє супротивне, темно-зелене, овально-серцеподібне, з пластиною до 40 см довжини, опушене короткими жорсткими волосками, з пилчастими краями. Квітки у верхівкових, дуже великих кошиках, 30 — 50 см у діаметрі, до зацвітання (у стадії бутонів) повертаються протягом дня за сонцем. Після зацвітання квітки орієнтовані переважно на схід. Крайові квітки язичкові, оранжево-жовті, довжиною 4 — 7 см, зазвичай безплідні; внутрішні — трубчасті, буро-жовтого кольору, двостатеві, численні (500–2000). Віночок п’ятичленний. У квітці п’ять тичинок з вільними нитками, але із зрощеними пиляками. Соняшник утворює частіше одне суцвіття, але бувають додаткові відростки з малими суцвіттями. Цвіте у липні — серпні протягом 30 днів. Плоди — довгасто-яйцеподібні сім’янки, слабогранчасті, трохи стиснуті, з шкірястим опліддям, білі, сірі, смугасті або чорні.