<span>Твір на тему: “Характер людини творить її долю”
</span>
Всі ми різні, в кожного з час є свої особливості, своє бачення навколишнього світу, свій характер. Деякі його властивості передаються нам з материнським молоком. Більшість інших ми формуємо протягом життя. Добро і зло, ненависть і поблажливість, людяність і жорстокість борються в душі кожної людини. Але що випустити на волю вирішуємо тільки ми.
Чомусь всi ми думаємо, що людину робить великою посада, яку вона займає. Але я думаю, що це помилка. Насправдi, великою є людина, яка сумлiнно i чесно виконує свiй обов’язок. Найголовнiше — щоб людина любила свою професюi. Бо ж хто до чого покликаний, той i буде старанно й сумлiнно робити свою справу. А якщо всi з любов’ю будуть працювати, то недалеко й до добробуту в життi, якого прагне кожна людина.
Усе це зближує людину з природою. Бо ж маленький кущ бузку аж нiяк не зарадить велетенському дубовi. Бо вiн пiдсвiдомо вiдчуває щастя, що саме вiн є тим, ким вiн є. Напевне, люди мають не зраджувати своєї сутностi, й тодi, можливо, всi будуть задоволенi собою ї щасливi.
Але, мабуть, перш за все, велич людини виявляється не в тому, ким вона є, а в тому, як вона ставиться до своїх товаришiв, i до незнедоле них людей.
Велич людини в тому, що вона нiколи не зраджує своїх друзiв, а крiм того, знаючи вади товаришiв, любить їх такими, якi вони є. А найвелич нiша та людина, яка з гумором умiє сприймати свої недолiки.
Чимало чудових весен, теплих і спокійних, провів він у батьківській хаті. (відокремлені означення, виражені одиничними прикметниками)
Ми довго блукали серед молоденьких сосон, укритих пухнастим снігом. (відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом)
Казковий вечір, вербна неділя, березовий сік.