Мій обов'язок перед природою
Мова землі
Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні
струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди
свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна.
А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: «Бережіть мене,
я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене — і ви не знатимете нестатків.
Доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. Поважайте мене, я
гідна такої поваги, адже я піклуюся про вас, люди». Я слухаю цей голос
землі, і мені стає так соромно, що хочеться сказати: вибач мені і тим,
хто не поважає тебе. Обіцяю тобі, що свій обов'язок перед тобою я буду
сумлінно виконувати.
Моя прабабуся розповідала, що колись батьки карали малих дітей навіть
за те, що ті плювали на землю, казали, що то гріх великий, адже земля —
свята. Сьогодні ми цю святість утратили. Ми так ретельно вичищаємо
асфальт, у який ми одягнули міста, що, власне, нас уже й не цікавлять
дерева, трава, що росте поруч. І ми байдуже кидаємо сміття під ці
дерева, молодики викидають свої недопалки.
<span>Рідна наша земле, прости нас, нерозумних своїх дітей. Сподіваюся, що
моє покоління виконає свій обов'язок перед природою: будемо берегти її
та захищати, як те робили колись наша предки. Ми навчимося розуміти мову
землі, відчувати її потреби, і вона віддячить нам сторицею: добро
повернеться добром</span>
Н.в Останній, щирий,рання,
Р.в останнього,щирого, ранньої,
Д.в останньму, щирому,ранній
З.в останній, щирий, рання,
О.в.останнім, щирим, ранньою,
М.в. на останньму, на щирому, на ранній,
-Андрію, привіт.
-Привіт, як справи Сашку?
-Непогано, а в тебе?
-Як завжди. Слухай, а ти вже вирішив в який вуз будеш поступати?
-Так, в Шевченьківський. А ти?
-Та, ні ще думаю. А на який факульет будеш поступати?
-На факультет психології.
-Ого, а який ам прохідний бал?
-526 балів.
-Так, багатенько. Це ж ти повинен дуже завзято вчитися.
-Агась, я вже ходжу до кількох репетитирів!
-Оу, ну ти і влип, це ж ти взагалі не маєш вільного часу.
-Угусь, ще й до цього всього я цю математику взагала не розумію.
-Доречі, як думаєш? Куди мені краще піти?
-Давай, до мене. В Шевчнка. На факулье психології.
-Та ти що я ж людей взагалі не розумію. Мені краще на математику, оце моє.
-О, якщо и добре розумієш маематику, можеж мені її пояснити?
-Так звичайно, коли в тебе є час?
-Давай сьогодні після уроків.
-Давай, я чекатиму тебе біля школи.
Дрібні,смачненькі,червоненькі - закінчення і. Число множина.
Українська лебедина пісня так і линула понад сади і поля в безмежне небо
Я працювала намарно - це була сізіфова праця