<span>Прийменником називається службова частина мови, яка разом з <u>відмінковими1)</u> закінченнями <u>іменників1)</u> (або <u>займенників2)</u>) служить для вираження підрядних зв’язків між словами в реченні. Приклади прийменників:</span><span>–<span> </span>первинні: без, в (у), від, для, по, через, при, про, над, під, до, з, ради;</span><span>–<span> </span>вторинні: задля, з-під, із-за, , поза, щодо;</span><span>–<span> </span>утворені від інших частин мови: близько, внаслідок, після, поруч, перед, протягом, під час, з допомогою, у зв’язку, завдяки, незважаючи на тощо.</span><span>Прийменники поєднуються з іменниками (або займенниками) в різних <u>відмінках1)</u>, причому деякі з них поєднуються тільки з одним відмінком<u>1)</u> (без, від, до, крізь, про, при, біля, навколо, назустріч), деякі – з двома (на, над, перед, під про), а то й з трьома (в, з, за між).</span>Правопис прийменників в російській та українській мовах є вельми подібним і, як правило, великих утруднень під час перекладу не викликає. Зверніть увагу:<span>–<span> </span>можливе сплутування прийменників з <u>префіксами3)</u>, наприклад: без дороги - бездоріжжя, попід вікнами - попідвіконню, з боку друзів – з боку, в середині стежки – всередині, з початку місяця – спочатку;</span><span>–<span> </span>складні іменники, утворені з допомогою прийменника з (із), пишуться через дефіс, наприклад: з-за, з-над, з-поза, з-під, з попід, з-серед;</span><span>–<span> </span>складені прийменники пишуться окремо, наприклад: під час, в силу, згідно з.</span><span>Головною проблемою будь-якого перекладу (особливо російсько-українського – через близькість, або навіть тотожність вимови багатьох прийменників), отже й джерелом численних помилок, є різне функціонування прийменників в різних мовах. Єдиною вказівкою, що існує в підручниках, як правило, є така: "користуючись прийменниками, треба дотримуватися загальноприйнятих літературних норм".</span>
1)Нехай радість не покидає наше життя.2)Кожна доросла людина мріє про те,щоб повернутися в роки юності.3)Любий кобзарю розповіси про свого власника.4)Перепрошую глядачу,що за кіно ви дивиться.5)Дорогий дідусю розповіси мені про цікаву історію.6)Шахтарю,а яка у вас професія.
Символи козацької влади Війська Запорізького
Комментировать Просмотров: 1366
У XVI в. в українськім громадянстві появилася нова, козацька, верства. Сталося це здебільшого тому, що в серцях українців назрів протест проти ополячення і з'явилася необхідність захищати східні степи від набігу татар.
Згодом, завдяки могутності і перемогам Богдана Хмельницького, вперше постала козацька держава – Військо Запорізьке, яку сусідні держави визнали як окрему державну одиницю, що підтверджувалося складанням договорів та статей.
Без сумніву, кожній державі необхідно мати особисту символіку, що могла би виокремити владу. Відзнаки державної і військової влади звалися клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, печать, корогви, бубни й труби. Вони зберігалися з великою шанобою. Герб козацької держави був козак у кунтуші, підперезаний поясом, із шаблею при лівому боці, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рам'я, права спирається о бік. Цей герб знаходився також на козацьких корогвах і на печатях.
Прапором Війська Запорізького традиційно вважається стяг малинового кольору, який називали Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги.
Найважливішу ознаку влади кошового отамана становила булава- палиця з горіхової деревини завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею в кінці. Булава розкішно оздоблювалася, здебільшого смарагдами і перлами. Вона завжди була на видному місці; під час переговорів- у руках гетьмана, а під час виборів- на столі.
Мені подобаються добутки різних жанрів. Але, в основному, я читаю класичну прозу російських письменників: Івана Тургенєва, Олександра Пушкіна… Мені подобаються історичні романи про події XIX століття: про Вітчизняну Війну 1812року або повстанні декабристів. Ще я люблю читати добутку про Велику Вітчизняну Війну, наприклад Василя Бикова, хоча це й важко психологічно. Подобається наукова фантастика Жуля Верна, Олександра Бєляєва.
З усіма найпоширенішими жанрами я була знайома, а от детективи старанно ігнорувала, обходила стороною. Але один раз я прочитала оповідання Артура Конан Дойла про Шерлока Холмса «Горбань», і, до мого подиву, мені дуже сподобалося. І відразу ж я безперервно стала читати всі чотири томи про Великого детектива. Це називається «взахлеб»