Гудзик був смишным аррплегдркапмерщзэцквуот5кьусавя
Толя був не звичайною дитиною він любив диких звірів які жили у лісі полюбляв влізти у різноманітні халепи наприклад коли він замазав новий спортивний костюм на залізниці але він чесно признався наприклад мені дуже сподобалося як він приніс до школи змійку і налякав нею вчительку.
Природа… Це
якийсь час року.
Зима. Весна. Колись.
Тоді.
<span>І літо. Осінь. І так щороку.</span>
Десь сніг. А десь
ще лілії в воді.
Квітують трави у
зеленім гаю.
Пече сонце на
берегах морів.
Холодний сніг,
лапатий випадає.
І листя шурхотить
від ходу ніг.
Здавалось би,
однаково повсюди.
Деінде лиш погода
не така.
Це все природа. І
хай не знають люди.
За те ти знаєш. І
душа в тебе м’яка.
Аналіз вірша Миколи Вінграновського "Сеньйорито акаціє, добрий вечір...":
Тема: Розкриття почуттів, які спалахнули на схилі літ.
Ідея: Відчуття давно забутого кохання, яке приносило більше муки від не розділених почуттів, ніж радості.
<span>Автор використовує у вірші художний прийом - аксюморон: "колюче щастя". </span>
Також використовує епітети: "годину суху та вологу", "пожежо моя", "осінній я".
Риторичні запитання: "Хто воно за таке любов?", "Вже б, здалося, нащо мені?", "Ви з якої дороги, пожежо моя?.."
<span>Рядок "Ви з якої дороги, пожежо моя?" порушує загальний ритм вірша, що підкреслює особливу схвильованість чоловіка. Легка втома відчувається у рядках: "Сеньйорито, вогонь на плечі - Осінь, ви і осінній я..." Адже для героя настала пора, "Коли стало любити важче, І солодше любити знов..." Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь який вік.</span>
прагнення здійснення бажань на новорічні свята, розуміння, що не можна залишати у себе чужу річ.