Раскольников после "пробы" долго мучился,идти или нет ему на преступление.Он думал о том,что разве он способен на это?Совершить подобное?Думал о различных уликах.как их скрыть..Он почти решил уже не идти на это страшное преступление и зашел в кабак.
Там он встретил Мармеладова.мармеладов-в прошлом чиновник.устроенный на службу по знакомству.В настоящем-пьяница.Жена его была дворянских кровей,затем вышла замуж,за пехотного офицера,жили они плохо,он бил ее,вскоре умер.осталась она одна с 3 детьми.Мармеладов взял её в жены из жалости.Соня -дочь Мармеладова,жила с ними,они еле еле сводили концы с концами и вот,жена мармеладова сказала ей.что она сидит на шее,ничего в дом (денег)не приносит,Соня спросила:неужели мне<em><u> этим</u></em>заняться? Она ей и говорит: а почему бы и нет.Так Соня стала "развратной девицей",получила желтый билет и больше не могла жить в их семье.Мармеладов пил из-за плохой жизни в семье.Он поступал неправильно,забирал последние деньги на пьянку.
прочитав это рассказ, у меня были чувства сожаления и восторга. этот рассказ подойдет для детей дошкольного возраста и школьников. В нем рассказывается о тяжелой жизни мальчика, как он голодал, как он жил в другой семье и как тяжело пережил 5 класс. У меня возникли мысли что он мог и не ехать в город, что он мог вовсе и не играть на деньги и то что он мог легко выучить французский не занимаясь с учителем.
Более всего Толстой ценил духовную культуру личности. Он считал, что подлинная жизнь — духовная, и состоит она в добре и нравственном совершенствовании. Большое значение Толстой придавал интеллигентности, считал ее движущей силой человечества.
Согласно учению Толстого, главная ценность в жизни — это духовный и нравственный рост. И будущее человека напрямую зависит от этого роста, от способности побороть никчемность, мелочность, озлобленность, эгоизм. Нравственные ценности Толстой ставил превыше других. Он считал, что злом не создать добра, как и не построить счастья на недоброжелательстве.
Как гуманист, Толстой всегда пытался найти и подчеркнуть в человеке его лучшие черты. Кроме духовных качеств человека, писателя интересуют также проблемы общественного сознания.
У Толстого было свое представление о перестройке общества. Его социализм — это жизнь в согласии с добром и ненасилии. Писатель ставил нравственное выше религии и искусства, считая что общество не сможет стать цивилизованным и культурным, если нравственная культура не будет опережать технический прогресс.
Образ Павлуся «За сестрою» — втілення героїзму, він відважний лицар та герой. Цитатна характеристика Павлуся розкриває його риси характеру. «За сестрою» характеристика Павлуся Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду Судаків. Риси характеру Павлуся Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію. План-характеристики Павлуся з твору «За сестрою» 1. Павлусь — козацький нащадок. 2. Прив’язаність хлопця до сестри, його лицарська поведінка. 3. Засвоєння козацьких умінь та навичок. 4. Відвага, сміливість та кмітливість головного героя. 5. Допитливість, здатність Павлуся до науки, його товариський характер. 6. Твердість у вірі. 7. Співчуття до невільників, волелюбність. 8. Блискучий план врятування сестри. 9. Любов до рідного краю. 10. Вірність даному слову. А. Чайковський «За сестрою» характеристика Павлуся Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Вроде как , его сожгли на костре... Но он умер достойно с гордостью...