"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі", - пише поетка сучасності Ліна Василівна Костенко. Свій перший вірш я написав про Україну. В ньому я возвеличив незламність і волелюбність українців, описав гори, ріки і полонини. Він ще не такий досконалий, але написаний від щирого серця.
Далі я почав писати вірші різножанрові. Про що б я не писав - природу, тварин, людей, світ - я зрозумів, що вся поезія оповита серпанком загадковості. Вірш є прикладом майстерності, яка досягається завдяки великому таланту та непосильній праці, самовдосконаленню.
Для мене поезія - наче ковток свіжого повітря, друге дихання. Коли я вперше прочитав вірші Ліни Костенко, я був приємно вражений силою її таланту, адже кожен рядок написаний серцем.
Я хотів би стати відомим письменником у майбутньому, щоб бути істинним сином свого народу, може, навіть, послідовником Ліни Василівни. Я осмислюватиму все, що накопичено й вистраждано століттями несвободи, боротьби, перемог і поразок, щоб нічого не розгубити в нелегкій дорозі в майбутнє тисячоліття. Мені байдуже, чи стану я популярним поетом, головне - ніколи не зважати на кон'юнктуру і писати найчесніші, найбезстрашніші поетичні твори.
-Мамо, а де ми?
-Ми у Єгипті.
-Тут дуже жарко.
-Так синку, Єгипет знаходиться на екваторі,тут завжди так жарко.
-Тут так гарно! Таке красиве море! Іноді риби пропливають.
-Згодна з тобою
-Але на Батьківщіні в мене всі друзі.Тут всі розмовляють на зрозцмілій мові. Я сумую за домівкою.
-Синку пішли купатися в морі, а через годинку підемо обідати.
Доброго дня,шановні однокласники,на жаль,змушений повідомити,що нашу зустріч доведеться скасувати. Хоч ми й не бачилися вже більш ніж сім років,час зустрічі я змушений перенести. Сталася прикра пригода:один наш однокласник потрапив в автокатастрофу і його довелося госпіталізувати. Проте не хвилюйтеся:з ним тепер все добре і травми сумісні з життям. Він був відповідальний за бенкет та розважальну програму. Тож, щоб підтримати чоловіка і не готувати все швидкоруч, ми вирішили скасувати зустріч. Натомість тепер ми всі маємо можливість зустрітися в корпусі лікарні на Липській і провідати нашого друга. Звісно в руках замість кульок і шампанського ми триматимемо мандарини й інші фрукти, проте зможемо побачити один одного. Повідомте мені,якщо ви згодні(або у вас є інші пропозиції) і ми вирішимо,що робити далі.
Ранній - прикметник, означає ознаку, відповідає на питання який?, поч. ф. Ранній, Якісний, вжитий у Називному відмінку в однині, повна форма.
1. Наше рідне слово ми завжди будемо цінувати.(ми)
2.Рідне слово ,я даю тобі ці дари.(тобі)
3.Рідне слово ,ти з нами назавжди.(ти)
4.Рідне слово ,ми тебе ніколи не забудемо.(тебе)