Займенник частина мови, яка вказує на предмети, ïх ознаки i
кiлькiсть, але не називає ïх.
Вiдмiнювання займенникiв Займенники наш, ваш, всякий, iнший, сам, самий,
такий, який, котрий вiдмiнюються, як прикметники твердоï групи,
ïхнiй як прикметники м'якоï групи: наш, нашого, нашому, нашим;
наша, нашоï, нашiй, нашою; нашi, наших, нашим, нашими; ïхнiй,
ïхнього, ïхньому i т. д.
Займенники скiльки i стiльки вiдмiнюються, як числiвник два: скiльки,
скiлькох, скiльком, скiлькома; стiльки, стiлькох, стiльком, стiлькома.
Вказiвний займенник жiн. роду у Р. в. одн. має двi форми: поряд зi
звичайною нестягеною формою тiєï, може мати рiдше вживану
стягнену форму тоï, те саме i в О. в. одн. тiєю-тою.
Означальний займенник весь в дон. вiдмiнюється як цей, але з
вiдмiнним мяким закiнченням в О. в. та в паралельнiй формi М. в. чол. i
сер. роду. Означальний займенник сам в Н. i З. в. мн. має
паралельнi форми: сами, самi. Питально-вiдноснi займенники хто, що мають
рiзнi основи у вiдмiнкових формах, i не мають форм множини. Явище
прономiналiзацiï: У контекстi деякi iменники, прикметники,
числiвники можуть втрачати своє реальне лексичне значення i
небувати узагальнено-вказiвного значення, тобто своєю
функцiєю наближатися до айменника. Явище переходу рiзних частин
мови у займенник наз. прономiналiзацiєю. Повнiстю переходять у
займенники деякi повнозначнi частини мови: 1)Числiвники один *у значеннi
неозначеного займенника якийсь Вас питав один чоловiк *у значеннi
означального займенника сам Далека нам путь, але ми не однi другий у
значеннi означального займенника iнший Я перейшов у друге село 2)
Прикметники цiлий у знач. означального займ. весь Цiлий рiк ми гризлися
з нимиданий у знач. Вказiвного займенника цей У данiй статтi знайдено
помилку3) Iменники брат у сполученнi з займенником наш, ваш у значеннi
особового займенника одн. i мн. Ми ïï знаємо,
наслухались вiд вашого брата. — в сполученнi на брата, на голову,
<span>на душу = значенню на кожного, з кожного по сотнi на брата.</span>
Джерело дзвинить біля струмка.
Я чую дзвін дзвонів біля церкви.
Яка ж я гарна у дзеркальці.
Я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. І побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." Хто ти, люба?"-спитав я її. А вона лиш мовчала та хиталася на вітру. Підказали через сон дерева : " Це -пролісок. Він один прокинувся у таку холоднечу."
Я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. І почув : " Сонечко, грій дужче, бо холодно мені. Весно, я чекаю тебе. Моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала."
Виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає Весну. Я вклонився їй і прошепотів : "Дякую, небесна квітка, що не злякалася ні Зими, ні Морозу!"
Часто в житті бувають моменти коли нестерпно болить за мою державу. Коли споглядаю як безсоромно паплюжать її мову, зводять нанівець всі традиції, нищать культурну спадщину та потім жаліються, що не достатньо щасливі у своїй країні, не достатньо комфортно себе почувають. А подумати про те, що для свого ж світлого майбутнього у цій державі варто було б з повагою ставитись до культури та всього, що було виборено у важких війнах нашими дідами та прадідами, занадто важко, адже куди простіше кинути папірець на вулиці і нарікати на інших, що у нас брудні вулиці міст, так, що й соромно показувати туристам! Як боляче, що багато людей так думають і роблять. Але я вірю, що переживши стільки лих зазнавши стільки бід і нещасть наша Україна буде процвітати, а наш народ буде пишатись собою, за те, що створили, зберегли та розвивають таку могутню і багату країну. Країну з найродючішими чорноземами, країну з найщирішими людьми, країну з найцікавішою та найбагатшою культурою, країну з величною історією, та країну, з найщасливішими жителями!<span>Майбутнє моєї держави залежить від мене і таких як я! За інших я ручатися не можу, але від себе скажу з гордістю та відповідальністю, що я зроблю усе можливе і неможливе, але моя Україна, яку я люблю понад усе і не бачу сенсу життя без її осяяного майбутнього, буде процвітати і весь світ з цікавістю та заздрістю спостерігатиме за її розвитком! Люди зі всього світу приїжджатимуть, щоб подивитись на славні Карпати, на Шацькі озера, на Чорне море, у старовинний та пройнятий історією Львів, та ще на багато інших не менш цікавих визначних місць! А я йтиму по Хрещатику, ведучи за руку своїх діточок і з гордістю та захопленням скажу: «Ми-діти твої Україно, а ти наша мати, що дала нам дорогу у світ!».</span>
<span>1.Сашко зробив домашнє завдання, склав речі до портфелю, і мати полегшено зітхнула
2.</span><span>Заєць вправно тікав від ворога, проте вовк спритно його доганяв.
</span>
3.<span>Ми прибрали оселю, а мама приготувала смачну вечерю.
</span>
4.<span>Йшов дощ, а на дворі світило сонце.
</span>
5.<span> То сонце світить, то вітер віє</span>