Мабуть, кожна людина вважає, що її місто, або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місце - єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. Ти - його часточка, його любий син і надія.
<span>Таким для мене є мій Дніпропетровськ - добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. У ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. Він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько трьох з половиною століть. </span>
<span>Я люблю його щирою й ніжною любов'ю. Найбільше він подобається мені у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. Яскраве сонце заливає свіжі асфальти і молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках. </span>
<span>А який він загадково-дивний взимку! Цієї пори він найошатніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки. </span>
<span>Золотом вкриває мій Дніпропетровськ осінь. Мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, особливо кленів, і коли вони скидають своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. Кому як, а мені жаль наступати на цю красу. </span>
<span>Літо розмальовує вулиці Дніпропертровська різнобарв'ям. Та, зізнаюся, я чомусь не дуже люблю моє місто влітку. Може тому, що після прозорої дзвінкої весни на нього лягає спека, пилюка і загазоване повітря. Стає сумно. Хоч, може, цей сум має іншу причину? Літні канікули розлучають мене з багатьма друзями. </span>
<span>...Я йду вулицями Дніпропетровська, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем (вірніше сказати - одним із господарів) рідного міста. Бо пройде зовсім небагато часу - і його буття залежатиме від мене і таких, як я. Це саме нам дбати про наше місто вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. Я впевнений: якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до Дніпропетровська, то повік не згасне його слава! </span>
Бо не наголошена Е! шЕренга
Сучасна сім'я - клітинка соціального організму, що живе з ним в єдиному ритмі, що відображає, як краплина води, і великі ідеї, і великі спільні цілі. Я буду говорити про духовні цінності і моральному кліматі сім'ї, про методи сімейного виховання і тих, на перший погляд незначних деталях щоденного спілкування, в яких народжується взаєморозуміння, йде важкий і радісний процес виховання людини.В даний час змінився не тільки чисельний склад сім'ї, але і її структура. Зміна «сімейного клімату», характеру сімейних відносин, насамперед відносин між батьками і дітьми, позначилося на становленні особистості дитини.
Сучасний динамічно мінливий світ потребує особистості, готової до постійної зміни наявних знань, умінь на ті, які необхідні для подальшого науково-технічного і соціального розвитку суспільства. У зв'язку з цим особливо значущою проблемою наукового дослідження стає вироблення нових ціннісних орієнтацій у підростаючого покоління, яке опинилося в ситуації, коли зруйнувалася колишня стійкість придбаних людиною в процесі соціалізації знань і умінь.Ними вже неможливо користуватися протягом досить довгого часу. З'являються нові продукти матеріальної та духовної культури вимагають регулярного відновлення тих цінностей, норм, правил, які ще недавно забезпечували успішну трудову, сімейно-побутову, громадську діяльність людини протягом всього його життя.Кожне суспільство має унікальну ціннісно-орієнтаційну структуру, в якій відбивається самобутність даної культури.Оскільки набір цінностей, які засвоює індивід у процесі соціалізації йому "транслює" самесуспільство, дослідження системи ціннісних орієнтацій особистості представляється особливо актуальною проблемою в ситуації серйозних соціальних змін, коли відзначається деяка "розмитість" суспільної ціннісної структури, багато цінностей виявляються порушеня, зникають соціальні структури норм.
Н. сто сорок сім, сто двадцять шість
р. ста сорока семи, ста двадцяти шести
д. ста сорока семи (сімом), ста двадцяти (двадцятьом) шести (шістьом)
з. сто сорок сім, сто двадцять шість
о. ста сорока сімома, ста двадцятьма шістьма
м. на ста сорока семи (сімох), ста двадцяти шести (шістьох)