Осень унылая пора
не резвится детвора
в школу всем пора.
Осень листья украшает
осень урожай собирает
осень животных спать отправляет
осень птиц на юг отпускает
Мне очень понравилось произведение, в котором великий Пушкин учит нас любить всем сердцем, невзирая на условности, не думая о материальных ценностях, ибо только любовь - вечная сила, которая движет человеком и делает его по-настоящему счастливым.
Очень незамысловатый сюжет, язык Пушкина читается легко и невозможно оторваться от чтения, ведь по сути скучающая барышня решает разыграть молодого барина, недавно переехавшего в имение по соседству. Она переодевается в крестьянку Акулину и ловко устраивает с ним встречу. Случается так, что молодые люди влюбляются друг в друга и начинают встречаться, но Лиза-Акулина так и не выдает своего происхождения. Хочется непременно узнать, чем закончится это приключение молодых людей, ведь их отцы, помирившись, решают поженить детей, но Алексей безумно влюблен в "Акулину" и не собирается жениться на капризной барыне. В конце произведения обман раскрыт, и все безумно счастливы.
Я радовалась вместе с влюбленными!
Почитайте, не пожалеете.
Пример использования чужого текста - роман Шолохова «Тихий Дон». Многие считают, что он использовал дневник неизвестного казака, потому что в тексте у него много несостыковок.
В одном городке жил доктор по имени Гаспар Арнери. Это был мудрый учёный, кому не было равных во всей стране. Государством этим, где проживал Гаспар, руководили Три Толстяка, чрезвычайно жестокие и прожорливые.
Одним погожим днем, летом, доктор отправился на прогулку и видит на центральной площади столпотворение, доносятся выстрелы и он, забравшись на самый верх башни, видит, как с Замка Трёх Толстяков убегают от гвардейцев ремесленники. Как выяснилось, оружейник Просперо и гимнаст Тибул собрали народ для восстания против Трех Толстяков, но потерпели поражение, а Просперо схватили. Бомба разбивает башню, в которой находится Гаспар Арнери, наблюдая за происходящими действиями, строение рушится, и ученый падает без сознания. Очнулся доктор вечером и увидел вокруг множество трупов. На площади Звезды ученый, возвращаясь домой, видит как Тибул убегает от гвардейцев, с ловкостью преодолевая путь по опасной узкой проволоке, а затем скрывается в люке в куполе. Придя домой, доктор хочет лечь в кровать, но из камина неожиданно вылезает человек, одетый в зелёный плащ. Доктор узнает в незнакомце гимнаста Тибула. На следующее утро площадь Суда наполняется толпами людей, здесь уже приготовили десять плах, чтобы казнить мятежников. В тот момент происходит странное происшествие: сорвавшийся ветер уносит воздушные шары вместе с их продавцом, и кидает продавца через окно кондитерской в большущий торт. Дабы избежать казни, кондитеры оставляют продавца в изделии, при этом вымазывают его кондитерским кремом и облепляют цукатами, затем подают в парадный зал. Дрожащий от мысли быть съеденным, продавец шаров видит все происходящее в зале. Дегустацию торта на время откладывают. Три Толстяка желают видеть пленного Просперо, а уже потом продолжить пир. В зал забегает двенадцатилетний мальчик - Тутти.
<span>Толстяки не имеют своих детей, поэтому хотят отдать свое состояние и руководство государством Тутти, который живет при Дворце, словно маленький принц. Толстяки постоянно балуют мальчика и выполняют его капризы. Они желают, чтобы наследник имел железное сердце, не разрешая ему баловаться с другими его ровесниками, а все его игры проходят в клетке со зверями.</span>
Книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”. Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуроград”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією. Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!” На таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. Усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “Місця для дракона” – другої книги із серії “Твори” Юрія Винничука. 2
Джерело: http://dovidka.biz.ua/mistse-dlya-drakona-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua