Я могу только ответить про его внутреннюю политику
Вів боротьбу з феодальними міжусобицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та Чернігово-Сіверського і Київського князів не допустити зміцнення влади Данила Романовича і брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади.
Винятково здібний правитель; об'єднав на певний час західноукраїнські землі. Реформував військо, створивши важко озброєну піхоту з селян, приборкав боярство.
Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Побудував ряд нових міст (Холм, Львів тощо), переніс столицю з Галича — міста боярських заколотів — до Холму.
Для зміцнення міжнародного авторитету держави 1246 року заснував у Галичі церковну православну митрополію, що перебрала на себе функції загальноруської. Митрополитом було призначено одного з подвижників князя — печатника Кирила.
1264 року король занедужав і помер у Холмі, де був похований у церкві святої Богородиці, яку збудували за його життя. Літописець, оплакуючи його смерть, назвав його «другим по Соломоні».
Зміцнення великокняжої влади у Волинсько-Галицкому князівстві за часів Данила було тимчасовим явищем. За правління його наступників відновилися тенденції до феодальної роздрібленості, які провокувала боярська верхівка.
Галицько-Волинська держава, проіснувавши понад століття, поширила свою владу на більшість земель нинішньої України. Грушевський вважав це державне утворення найбезпосереднішим спадкоємцем Київської Русі. Своїм успіхам і життєздатності воно завдячувало видатній особистості короля Данила. Після падіння ГВК правонаступниками Київської Русі заявили себе Велике князівство Литовське (з офіційною староукраїнською мовою та православ'ям), а потім і Московська держава.
Если взять только Османскую империю то там уже пол планеты, не считая завоевательных походов на Египет, Вердос, и дальше...
Каравелла самый быстрый и самы маленкий
1) Произошло первое сражение русских (войск??) с монгольскими войсками на берегу реки Калка
Это 1223 год.
2) Первый поход Батыя на Русь, привел к окончательному подчинению монголам
Это 1237-1238 год.
Осенью 945 года Игорь по требованию дружины, недовольной своим содержанием, отправился за данью к древлянам. Древляне не числились в составе войска, потерпевшего разгром в Византии. Возможно поэтому Игорь решил поправить положение за их счёт. Игорь произвольно увеличил величину дани прежних лет, при её сборе дружинники творили насилие над жителями. На пути домой Игорь принял неожиданное решение:
<span>«Поразмыслив, сказал своей дружине: "Идите с данью домой, а я возвращусь и похожу еще". И отпустил дружину свою домой, а сам с малой частью дружины вернулся, желая большего богатства. Древляне же, услышав, что идет снова, держали совет с князем своим Малом: "Если повадится волк к овцам, то вынесет все стадо, пока не убьют его; так и этот: если не убьем его, то всех нас погубит" [...] и древляне, выйдя из города Искоростеня, убили Игоря и дружинников его, так как было их мало. И погребен был Игорь, и есть могила его у Искоростеня в Деревской земле и до сего времени.» [7] </span>
<span>Княгиня Ольга встречает тело князя Игоря. </span>
<span>В. Суриков, 1915 </span>
<span>Спустя 25 лет в письме Святославу византийский император Иоанн Цимисхий напомнил о судьбе князя Игоря, именуя его Ингером. В изложении Льва Диакона император сообщал о том, что Игорь отправился в поход на неких германцев, был захвачен ими в плен, привязан к верхушкам деревьев и разорван надвое. [8] </span>
<span>По преданию, изложенному в летописи, вдова Игоря, княгиня Ольга, жестоко отомстила древлянам. Она хитростью уничтожила их старейшин, перебила много простого народа, сожгла Искоростень и возложила на них тяжёлую дань. Княгиня Ольга при поддержке дружины и бояр Игоря стала править Русью, пока подрастал маленький Святослав, сын Игоря. </span>
<span>В раннем памятнике древнерусской словесности, «Слове о законе и благодати» митрополита Илариона Киевского (до 1050 г.) , генеалогия русских князей прослеживается до Игоря. Всего спустя около 100 лет после гибели Игоря Иларион назвал его «древним Игорем» . Игоря в ряду других прославленных князей поминает автор «Задонщины» , поэтического творения конца XIV века: </span>
<span>«Той бо вещий Боян, воскладая свои златыя персты на живыя струны, пояше славу русскыим князем: первому князю Рюрику, Игорю Рюриковичу и Святославу Ярославичу, Ярославу Володимеровичу...» [9]</span>