Жили собі дід та баба , а у них була курочка да півник . Дід з бабою померли, а півник і курочка все без них поїли - і бобочком і все дочиста. Сіли на сідалі . Петушок : " Кукуріку ! " - Схопив камінчик , та й вдавився. Ось курочка плакала - плакала , побігла потім до моря води просити :
- Море , море , дай води !
- Навіщо води ?
- Петушки води:
Лежить півник на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
А море каже:
- Іди до волові , нехай ріг дасть ! Вона й пішла , просить:
- Віл, віл , дай ріг !
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півник на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
А віл і каже:
- Так іди до кабана : нехай ікло дасть !
- Кабан , кабан , дай ікло !
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди до дуба : нехай жолудь дасть ! Ось курочка і пішла :
- Дуб , дуб , дай жолудь !
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Вол ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди до дівки : нехай нитки дасть ! Ось курочка прийшла і каже:
- Дівка , дівка , дай ниток !
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди , - каже, - до баби : нехай масла дасть !
- Баба ! Баба , дай масла!
- Навіщо масло?
- Дівками масло: дівка ниток дасть !
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди ти до липи : нехай липового цвіту дасть !
Вона й пішла .
- Липа ! Липа , дай цвіту!
- Навіщо тобі колір?
- Бабі колір : баба масла дасть.
- Навіщо масло?
- Дівками масло: дівка ниток дасть.
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Вол ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- Навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
Дала їй липа липового цвіту , баба за липовий колір масла , дівка ниток , дуб за нитки жолудь , кабан за жолудь ікло , віл за ікло ріг , а море за ріг воду дало.
<span>Ось напоїла курочка півника , та й живуть собі , хліб жують і постолом * добро возять.</span>
природа це нашприятель вона нам допомогає. вонаприносить плоди і перетворює вуглекислий газ на повітря. за допомогою природи ми живемо.природа це не тільки наш помічник а й найгарніше що є у світі. не вірите прокинтесь вранці і подивіться на сонце яке сходить з за дерев на росу яка як маленькі хрусталики спить на гіллях і листях рослин. природа наш скарб бережіть її
Ответ:
Объяснение:
? А ця смішна історія зі шкільного життя розказана однієї вчителькою, в чию школу одного разу відвідав фсбшниками з метою дізнатися, чи готове навчальний заклад відбити можливу атаку терористів. Візит, звичайно ж, був незапланованим. В руках у гостя був жовтий непрозорий пакет з муляжем бомби, з яким він був схожий по поверхах, потім повернувся до охоронця і попросив того доглянути за пакетом. Сам же, переконавшись, що пильністю в цій школі і не пахне, пішов до директора влаштовувати рознос.
Повернувшись, виявив, що пакет з «бомбою» вкрали, мабуть, для більш потрібних цілей. Тому «лектор» замість читаються нотацій директору змушений був переорієнтуватися в шкільного детектива.
Ответ:
в останніх строфах звучить переконаність того, що своїх героїв народ ніколи не забуде і буде складати про них пісні.
Адже поки є пісні про героїв, до того часу й житиме пам'ять про них
Аделія Бухенбах постає у творі людиною зі спотвореною душею. На початку повісті ми бачимо холоднокровну жінку, сувору, вимогливу, жорстоку бізнес леді, яка прагне розкішного життя, яка любить гроші, використовує людей, бреше підступно , дбаючи про власні інтереси.
Можливо, саме життя зробило її такою.Вона самотня, без опори та підтримки, дбає про те, щоб її цирк процвітав. Нелегкі обов`язки, боротьба за власне місце у жорсткому чоловічому світі зробили свою справу.
Але Аделія змінюється.Коли з Іваном Силою сталося нещастя вона дуже переживає за нього, можливо,відчуваючи свою провину, вона робить усе можливе, щоб Іван видужав. У кінці повісті вона закохується і знову стає звичайною жінкою, яка відчуває себе захищеною, коханою, ніжною та тендітною. У неї змінюються життєві орієнтири. Замість неспокійного, відповідального циркового життя директора , вона обирає сім`ю, кохання, спокійне життя. Вона стає чутливою до проблем інших, проявляє щедрість, чим дивує всіх.