Камча́тка — полуостров в северо-восточной части Евразии на территории России. Омывается с запада Охотским морем, с востока — Беринговым морем и Тихим океаном.
Полуостров вытянут с севера на юг на 1200 км. Соединяется с материком узким (до 93 км) перешейком — Парапольским долом. Наибольшая ширина (до 440 км) — на широте мыса Кроноцкий[2].
Общая площадь полуострова ~ 270 тыс. км²[3].
Восточный берег полуострова сильно изрезан, образует крупные заливы (Авачинский, Кроноцкий, Камчатский, Озерной, Карагинский, Корфа) и бухты (Авачинская, Карага, Оссора и др.). Далеко выступают в море скалистые полуострова (Шипунский, Кроноцкий, Камчатский, Озерной)[4].
Центральную часть полуострова пересекают два параллельных хребта — Срединный хребет и Восточный хребет, между ними находится Центральнокамчатская низменность, по которой протекает река Камчатка.
Самая южная точка полуострова — мыс Лопатка находится на 50° 51′ 55″ с. ш.
На территории полуострова расположен субъект Российской Федерации Камчатский край.
1-(6*(-8))= 1+48=49 ( минус, знаки меняем, поэтому +)
У порівнянні з іншими зонами України Степ одержує найбільшу кількість сонячного тепла, але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9 С , температури лип-ня — від +20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід — від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок.
Природних лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в бал-ках (байрачні дубові ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах (соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу ство-рено лісові полезахисні смуги.
Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових долин і балок,
У північних районах є лучні степи з пишним різнотрав'ям (конюшина, шавлія, сон-трава та ін.) і степовими злаками. Ґрунти — звичайні чорно-земи, типові чорноземи. Далі на південь — різнотравно-типчаково-кови-лові степи на звичайних чорноземах поступово переходять у типчаково-ковилові на південних чорноземах. Ще далі на південь — сухі степи з роз-рідженим травостоєм із злаків, полину, солянок на каштанових ґрунтах.
Тваринний світ: крім численних дрібних гризунів у степу живуть землерийки, кроти, сліпці. Бабак звичайний зараз зберігся тільки в Лу-ганському заповіднику та у двох заказниках Харківської області. Харак-терні для степу ховрашки, зустрічаються ласка, горностай, степовий тхір, борсук, лисиця та ін., із птахів — жайворонки, перепели, куріпки, рідко — дрохви, орли.
<span>Рілля в стопу складає 75% земельного фонду. </span>Лісостепова зона України
Лісостепова зона простяглася від Прикарпаття до Середньоросійської височини. Північна межа (із Поліссям) проходить поблизу Львова, Ше-петівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова, а південна — по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія —— Красноград — Балаклія —Куп'янськ.
Рельєф Лісостепу різноманітний. На Правобережжі зона займає Волино-Подільську і Придніпровську височини, на Лівобережжі — частину Придніпровської низовини і відроги Середньоросійської височини.
Зональними типами грунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими маси-вами), а також типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти, Клімат Лісостепу помірно континентальний. Із заходу на схід січневі температури змінюються від -5 до -8 °С, липневі — від +18 до +22 С. На заході випадає 550-750 мм, на сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із заходу на схід.
У Лісостепу переважають широколистні ліси, головним чином дібро-ви. Бук утворює великі масиви на крайньому заході. Граб характерний для лісів Придніпровської височини. На Лівобережжі домінує дуб із домішкою клена, липи, ясена. Соснові і сосново-дубові ліси займають піщані тераси річок.
Ландшафти Лісостепу сильно змінені людиною. За останні сторіччя лісистість зменшилася від 40-50 до 5-10%. Середня розораність Лісо-степу складає 75%, а на Лівобережжі — навіть 90%. Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур.
Для Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У лісах водяться лбсь, дикий кабан, козуля, вовк, барсук, куниця, білка. На степових ділянках типові тварини — заєць-русак, лисиця, гри-зуни (ховрашки, хом'яки, миші); із птахів — сіра куріпка, перепел.
<span>Лісостеп України поділяється на чотири фізико-географічні провінції: Західне-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережне-Дніпров-ську, Середньоросійську. </span>
Степова зона України
<span>Степова зона займає близько 40% території України. На півночі Степ межує з Лісостепом по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія — Красноград — Балаклія — Куп'янськ. Степ охоплює Причорноморську низо-вину, південні частини Придніпровської височини та Придніпровської ни-зовини, Донецьку і Приазовсь
</span>
Уганда - страна в центральной части Африки ,имеющая выход к озеру Виктория. Столица - Кампала. Население примерно 42млн человек.
Уганда богата высокотравными саваннами и тропическими лесами, поэтому она может похвастать изобилием растительного и животного мира. Здесь можно встретить слонов, бегемотов, львов, жирафов и многих других ярчайших представителей африканской фауны, которые беспрепятственно прогуливаются по бескрайним природным просторам. Местные озера богаты рыбой и отличаются своей невероятной чистотой.