<span>Якщо
подумати, то через пісню можна дізнатися про минуле свого народу. З
давніх-давен щоб зберегти свою історію, люди складали співанки. В них вони
описували своє життя, досягнення та поразки. Безперечно, українська пісня
— це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в
смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах
не тільки проводять народні обряди, а й також славлять свої перемоги над
ворогом. Наприклад, у пісні про Устима Кармалюка — «За Сибіром сонце сходить..»
розповідається про видатного « українського Робін Гуда», про війну проти пригноблення нашої віри,
боротьбу проти несправедливості та розглянуто багато інших тем, які не
залишають нас байдужими. Взагалі доля
украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i
лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати своєю красою новi поколiння. На
долю українського народу випало так багато лиха, що вилити його можна було лише
в пісні — тужливій та наповненій смутком. Але не тільки про війну та боротьбу
доносила нам пісня. А не забували про щасливе або безнадійне кохання,
суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, красу природи. Все
це чітко описується в ліричних та
родинно-побутових піснях («Цвіте терен, цвіте терен», «А я в батька росла»,
«Била мене мати»).</span><span>Ще
великий М. Гоголь писав: «Пісні для України — все: і поезія, і історія, і
батьківська могила». Цими словами відомий письменник підкреслив поетичну
обдарованість українців та вміння нашого
народу відтворити його минуле, зберігаючи для нас, нащадків, події і дух
попередніх епох. </span><span><span>Отже історичні
українські пісні є могутнім, безсмертним духовним джерелом нашого
народу, яке пройшло відстань довжиною в декілька століть, але все ж таки живе і
продовжує розвиватись далі, вбираючи в себе всю красу та суть сучасної епохи,
яка теж наповнена різними колоритними подіями.</span> зобов'язані берегти усну
народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати
новими перлинами.</span>
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
Образ Климка
(Григір Тютюнник "Климко")
Мир та злагода. Щось повільне, тепле, м'яке, затишне. Щира усмішка, дзвінкий сміх. Впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. Буде освіта, чесна робота, щасливе життя.
А як щодо асоціацій на поняття "війна" та "злидні"? Жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. Питання про завтрашній день, взагалі про життя, невпевненість у всьому. Турботи, незгоди, муки, плач, ридання...
Війна і мир. Світло та темрява. Після довгого часу, проведеного у світлі, у несподіваній темряві ми не побачимо нічого, крім густого мороку. Після років миру чи можна повірити у реальність жаху? Страшних подій, які відбулись і які ще стануться. Мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не відбудувати і не повернути.
У оповіданні "Климко" Григора Тютюнника відтворена гра долі хлопчака. Доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний і неочікуваний, під назвою війна. Маленька людина потрапляє у вир подій — смерті та мук. Він захоплює її, захлестує невеликий, але затишний човен існування. Ще раніше Климко втратив батьків, але не був самотнім: дядько, шкільні друзі, сусіди — усі опікувались ним. І він допомагав дядькові, був надійним товаришем, більше слухав, аніж говорив, але до нього тягнулись інші діти. Мріяв носити такого ж картуза з молоточками і вриватися у ніч на потязі, як дядько. Нетерпляче чекав, коли той повернеться увечері з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж міцне щастя, — та сильна хвиля збила його, зім'яла, здавила жужмом.
1)Здатність до спілкування з неживим.
2)Здатність впливати на неживе.Неживу природу.
3)Здатність розмовляти з вигаданим.
4)Здатність Планетника літати.
5)Здатність Планетника управляти погодою.Дощем,і.т.д.
6)Здатність Планетника робити так,щоб ніякі рослини не могли загинути,і те,що кожного року коли в інших людей все пересихало і врожаю не було,а у Планетника був.
7)Магічні здібності хлопчика.
8)Нежива природа сьає живою.
9)У казці з'являється дід Капуш,який є свого роду казковим героєм,і його може бачити тільки Планетник-хлопець з відкритою душою і чистим сердцем.