Сліпе прагнення до наживи - справжнє горе людей. І цьому існує багато
літературних реальних прикладів. Згадаймо твір Карпенка-Карого "Сто
тисяч", головним героєм якого є Калитка - жадібна на гроші людина. Він
опинився під владою грошей, забувши про своїх рідних, нехтуючи здоров'ям
своєї дружини, щастям власного сина. Хоча Калитка був досить
забузпеченим, він пагнув більшого і навіть був готовий піти на
протиправний обман, купивши фальшиві гроші... Що ж, доля покарала його, і
безталанний селянин залишився взагалі ні з чим.
Гроші
однозначно руйнують людську душу - ось до якого висновку підводить нас
автор твору. Стаючи метою нашого життя, вони відбирають його, і треба
мати не аби яку силу волі для того, щоб не опинитися під владою грошей.
Він був дуже лінивий і розпещений
Уміння
дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину
привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім*ях дітей навчають змалечку,
тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже важливо і, дійсно, не дуже складно,
якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо навчилися не лише самі говорити, а й
уважно вислуховувати співбесідника. Взагалі, уважне ставлення до людей є
запорукою того, щоб стати своїм у будь-якому товаристві. Співжиття у суспільстві
вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до людей так, як ти
хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не повинна бути штучною,
награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від душі. І треба зажди пам*ятати
просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як
проста ввічливість.
Прочитавши твір, можна зрозуміти, що для Калитки найважливіше — купити землю, отже, потрібні гроші. Тому всі його вчинки спрямовані на здобуття грошей. А гроші, якщо тільки вони керують людиною,— це основна причина всіх людських вад. Саме вони зробили Калитку крутієм, деспотом, лицеміром і стяжателем.
Моя думка щодо рішення князя Ігоря виступити проти половців
Ігор Святославич - новгород-сіверський князь, головний герой «Слова про похід Ігорів». Він мужній та хоробрий воїн, але риси його характеру викликають у мене суперечливі почуття. Позитивні риси його характеру - це, безумовно, його любов до рідної землі, готовність загинути, захищаючи її. Але є у Ігоря і негативні риси - це його жага до слави, що стала причиною необачного, як на мене, вчинка - рішення князя Ігоря піти на половців тільки з братом Всеволодом, не чекаючи допомоги інших князів.
Чому я вважаю цей вчинок необачним? Тому, що Ігор, вирішуючи вирушити у той похід, був занадто впевненим, що неодмінно переможе і здобуде слави. Хоча Ігор безумовно знав, що половці - ворог дуже сильний та численний. Ігор був готовий зложити голову за рідну землю, але не князь не подумав про те, що станеться з його князівством, якщо він зазнає поразки. Те, що Ігор готовий ризикувати власним життям та життями своїх воїнів - цілком нормально, бо це їх справа, вони - воїни. Але Ігор, приймаючи це рішення, поставив на карту життя усіх людей. І програв.
Брати-князі та їхні дружини билися як леви, але сили були нерівні, і для русичів битва завершилася поразкою. Тисячі воїнів загинули, їхні діти стали сиротами, а жінки - вдовами. Загинув брат Ігоря Всеволод, а сам Ігор попав у полон. І все це сталося чеерез необачність князя Ігоря і його надмірне бажання слави.
На мій погляд, Ігорю не слід було ставити на карту судьби тисяч людей, йдучи на ворога з не дуже великими силами. Спочатку треба було обміркувати, чи вистачить людей для перемоги і не сподіватися на вдачу. Треба було зібрати більше сил, навіть якщо заради цього прийшлося б поділитися славою. Ігор цього не зробив.
Безумовно, князь Ігор - міжній воїн та справжній герой, але його рішення про цей похід, на мій погляд, було невдалим.