<span>Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! Не так батько, як мати. І що то вже за мати була! Між матірками — навдивовижу мати! Уже Павлусь був чималий пахолок1, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитинкою. Було, власними руками годує його, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює. Усю зиму й осінь з хати не випустить. «Не ходи, синку, — каже, — холодно, змерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаєш, то я й умру, не діжду, поки ти й одужаєш». Прийде весна або літо — знов не пуска: «Не ходи, синку: душно, сонце напече головку, голова болітиме». Цілісінький рік не дасть йому порога переступити, хіба в неділю поведе до церкви, та за ним і не молиться, та обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, а й не доторкнувся б. Деколи, як обридне йому стояти, то такий галас підійме на всю церкву, буцім з його чортяка лика дере. «Ходім, мамо, додому, — хлипа, — їсти хочу!» То мати і веде його додому, не діждавшись кінця служби і благословенія. Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає, неначе над годовичком. Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село. Так куди!.. І не кажи... Така з неї добра і покірна жінка, а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається; крий Боже, що виробляє!.. Кажу ж вам, що й між матерями навдивовижу була </span>мати<span>.</span>
Фонетичний: спалах, гуркіт, птаство, рушником, зморшка, перекіс, допомагає, виднокіл, сердешна, склад, їжджу, міщанин, розкіш, спад,покіс, козацтво, біб, товариство, розїджаю
морфологічний: невістчин, просьба, туристський, бряжчав, зсипати, розсіл, шістнадцять, тітчин, нігті, розжувати, виїзна нарада, студентський, одесит, братство, солдатський
<span>1.Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю.
2.</span><span>Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.
3.</span><span>Кого почитають, того й величають.</span>
У шкільній програмі безліч цікавих предметів.Але мені найбільше подобаеться читання.
Це дуже пізнавальний урок,оскільки ми на них читаемо повчальні твори.Завдяки цьому уроку,я відкрила для себе багато чого нового.Автори вчать нас бути дружелюбними,стриманими,любити природу і допомагати іншим.Цей уроков вказуе на наші недоліки і допомагает вдосконалитися.
Також я люблю урок читання,тому що на ньому можна відпочити.Оповідання,вірші,творі є дуже захоплюючими,тому читати їх одне задоволення.Ще я легко вчу вірші.Вони розвивають нашу пам*ять и заглиблюють нас у світ прекрасного.
Читання поповнюю наш запас слів,навчає життю.Я думаю це дуже корисний предмет для підростаючого покоління.
У кожного учня свій улюблений предмет.На мою думку,це залежить від нахилів дитини,здібностей та захоплень.Усі міи різні,з різними самаками.