Що таке краса? Краса це не тільки зовнішність людини, це внутрішній стан душі. Людина красива вчинками. Ти дуже красиво вчиниш, якщо подаси руку дівчинці. Якщо переведешт бабусю через дорогу. Якщо погодуєш кота. Це красиві вчинки. Є красиві люди зовні, але краса не штучна. Багато дівчат користуються косметикою для того, щоб підкреслити свою красу. Багато переборщують. Це виглядає не красиво. Є дівчата які без всіх цих косметичних засобів дуже красиві.Краса вона всередині. Будь добрий і поважай інших людей. Ти станеш, найкрасивішою людиною.
Верба — одне з найпоширеніших дерев в Україні й одне з найулюбленіших,
бо про вербу та калину складено дуже багато пісень, а ще кажуть: «Без
верби і калини нема України».
Ще довкола лежить сніг, а верба
вже віщує весну. Є така приповідка: «Зацвіла верба — прийшла весна».
Пухнасті вербові котики — це така вражаюча дивовижа, що до кожної
сіренької чи біленької бруньки приглядаєшся: чи не зблиснуть там
оченята, бо котики ж!
Про вербу існує безліч повір'їв, легенд,
приказок, різних оповідок. З народних уст можна почути ліричні розповіді
про вербу, яка є символом родючої сили, пробудження природи, України,
батьківщини. А ще розповідають різні страшні історії про старі сухі
верби, в дуплах яких поселяється нечиста сила.
У народі кажуть:
«Там де живе верба, житиме й річка», «Де срібліє вербиця, там здорова
водиця», тому криницю копають завжди під вербою. Вербові гілки освячують
напередодні Великодня у Вербну неділю. Галузками б'ють один одного,
приказуючи: «Не я б'ю, верба б'є, за тиждень — Великдень». Бажають:
«Будь здоровий як верба».
Верба оспівана в піснях, переказана в легендах, вона й справді є одним із символів України.
Українська творчість займає дуже вагаме місце в житті сучасної молоді.Бульшості одразу спаже на думку питання :"Чого?".Наприклад тому,що кожна сучасна пісня,картина,вірші беруть початок у етнографії рідного краю та мають дуже глибокі корені.Детальніше про пісні.Пісня-це душа народу, її печаль і радість,сльози і щастя.Якщо не було б української народної пісні - не було б і народу.А пригадайте які малював картини Шевченко,як вони були пройняті смутком і печаллю,а вірші це ж перлина української творчості!Давайте все ж таки зізнаемося,що ми все частіше тягнемося до народно,до етнічного,до болі знайомого життя,яке називаеться народна творчість!
Я Восьмого Березня
Вдосвіта встану
І мамі сніданок
смачненький зроблю,
А потім віддам їй малюнки, і квіти
І віршем скажу, як її я люблю.
Вона засміється, весла
Й щаслива,
Привітна, духмяна, неначе весна.
Ой, мамочко-мамо,
яка ж ти вродлива,
<span>Така ти у цілому світі одна!</span>