1.Яка пора року?
2. Що за вікном росте?
3. Що люблять читати діти?
4. Хто любить читати вірші і загадки?
Свої думи поет посилає на далеку Україну, до простого народу. Адже його
думи — як сироти, а сиріт пожаліє тільки бідна людина, яка зазнала
немало горя, голоду, злигоднів. Шевченко вірить, що ненька Україна
привітає його «діток нерозумних, як свою дитину».
Жанр: ліричний вірш (колискова) Вид лірики: громадянська Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини. Віршовий розмір: хорей Тип римування: суміжне Форма оповіді: монолог Тема «Лебеді материнства»: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі. Ідея «Лебеді материнства»: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини. Основна думка «Лебеді материнства» Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Художні засоби «Лебеді материнства» Поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син. Повтор: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі». Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий- дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть». Порівняння: «лебеді, як мрії».
Ритча про блудного сина розкриває перед нами взаємовідносини у родині. Як бачимо, у батька два сина. І звичайно, одинакове виховання. Але молодший син не бажає чекати, поки батько помре, щоб успадкувати майно. Тому він вимагає свою частку ще при житті батька. Батько, не дивлячись, що це жорстоке прохання, віддає молодшому синові його частку. З притчі ми знаємо, що син прогуляв і розтринькав усі гроші. Коли все закінчилось, він почав пасти свиней, що для його національності було гидкою справою. І лише у скрутних обставинах він згадує про свого батька. Кидає усе та йде до нього, мріючи бути у нього слугою. Але любов батька безмірна. Не зважаючи на біль, що молодший син завдав йому, він влаштовує вечірку на честь повернення сина. Дає йому багатий одяг та дорогоціннну обручку, що говорить про те, що він знову його син. Цінність притчі у тому, що вона показує справжнє відношення батьків до дітей. Щоб діти не робили, вони завжди будуть улюбленими дітьми для своїх батьків. Головне, щоб діти це цінували.