Споріднені слова - це слова, у яких один і той же корінь. Корінь слова "розмова" - "мов". Таким чином, споріднені слова до слова "розмова" будуть такі: розмовляти, розмовник, розмовляючи, співрозмовник, мовити, промовити, вимовити, перемовитися, мовлення, мова, промова, мовний, і багато інших слів з цим коренем.
«Без вірного друга велика туга…», «Нема кращого друга, як вірна подруга», — кажуть народні прислів’я. І це так, бо самому жити сумно, ні з ким поділитися ні радістю, ні журбою. Друзі — це весело, особливо, коли їх багато і коли вони — справжні друзі. «Людина без друзів — що дерево без коріння…» — так кажуть у народі. Це треба розуміти так: тільки дружба із кимось прив’язує людину до певного місця, наприклад до школи, у якій навчаєшся. Тоді ти починаєш цінувати те, що маєш!
Та багато українських прислів’їв кажуть про інший бік дружби — негативний. Бо часто друзі розчаровують, поводяться так, як ти від них не чекаєш.
Про те, що треба розуміти, чому твій друг дружить із тобою, а не з іншою людиною, свідчать багато народних висловів: «Були б пиріжки — будуть і дружки», «Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей…» — це про матеріальне зацікавлення в друзів. Завжди боляче буває дізнатися, що з тобою товаришують не заради тебе, твого розуму, веселої вдачі чи гарного характеру, а лише заради того, що ти гарно вдягнений, або можеш витратити певну суму грошей чи позичити їх. Багато хто через гроші або дорогі ганчірки втрачає людей, яких вважав друзями. Як тут не згадати солдата — героя казки Г.-К. Андерсена «Вогниво»! Як він був багатий, усі були раді пити й гуляти за його кошт, а як втратив свої статки — всі від нього відвернулися. Тут на пам’ять приходить інший вислів про друзів: «Друзі пізнаються в біді…»
<span> Якось восени я з батьком йшли полем і
побачили: на великому лузі зібралося багато ластівок. Вони утворили коло, а в
колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів, в нього було поранене крило. Ми принесли його додому. Я назвав його Яша. Ми доглядали, годували його та вилікували поранене крило. Ми врятували його. Яша подружився з домашніми птахами. Він звик до людей. Та дні минали і коли знов настала осінь Яша полетів разом зі зграєю у вирій. Наша сім»я дуже прив'язалася до птаха та інколи сумно дивилися в небо і думали чи не летить наший Яша. </span><span><span> <span>
</span></span>Наступного року коли птахи повернулися з теплих країв, велика зграя ластівок почала кружляти над нашим будинком. Ми раділи, то повернувся наш Яша. Оселилися вони недалеко біля нашого дому.<span /></span>
На вулиці холодно і похмуро. Навкруги білий сніг. Зима триває надто довго.