У наш час швидкої зміни подій, швидкоплинного прогресу багато людей раптом вирішили, що в житті людини головне – накопичування матеріальних цінностей. Великі будинки, коштовності, престижні автомобілі, одяг від славнозвісних кутюр’є, шикарні курорти та ресторани та інші додатки багатого життя для деяких людей стали мірилом істинних цінностей. Але всі вони усього лише тимчасові забаганки, бо достатньо часто їх лишаються, так само, як і здобувають.
Треба зрозуміти, що істинні цінності в житті людини – це її сім’я, близькі люди, яки завжди будуть поруч – і в добру, і в лиху годину. Тільки коли стаєш дорослим, розумієш, що нікому, окрім своїх батьків, ти не будеш так потрібен. І байдуже, який ти – красивий чи не дуже, багатий чи ні, ти для них найкрасивіша, найрозумніша, найкраща дитина на усій землі. Вони віддають своїм дітям усе найкраще, що мають, нічого не потребуючи натомість, і це найбагатша цінність, яку отримує людина в житті.
Багато батьків у наш час помилково вважають, що достатньо матеріально забезпечити усім необхідним свою дитину, не розуміючи, що у цій гонитві лишають її цінності спілкування. Дитина бере у спадок не тільки матеріальні, але й моральні цінності, які дають йому батьки, тому потім не треба дивуватися, чому ваша дитина байдуже ставиться до біди інших людей, не поважає старість.
<span>Якщо книгу можна переписати, то життя дається людині тільки один раз, тому треба ретельно та уважно оцінювати життєві цінності, постійно пам’ятаючи про тих, хто нас наслідує.</span>
У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми ногами. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити неможна, як неможна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.Я щасливий від того, що народився і живу саме в Україні. Я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує мою душу.Ласкаве сонце, блакитне небо, зелена трава. А як прекрасно тут виглядає горобина! З весни до осені вона ошатна. Кожен день ягоди на ній стають все яскравіше. А потім на лісовій галявині спалахують горобинові багаття. Горять вони довго і опромінюють лісову галявину своєю яскравістю. На веселий бенкет прилітають сюди ватаги дроздів. Хіба не приємно насолоджуватися красою такого куточка природи?<span>Біля горобини здригається своїм листям осика. Всі ми знаємо, що осика постійно тремтить, як тільки з'явиться хоч невеликий вітерець. Тонкий довгий черешок, до якого кріпиться листова пластинка, сприяє такому стану дерева. Вітер крутить листочки осики так, як захоче, тому вона і тремтить. - дальше можешь ещё какое-то описание природы добавить, это уже на твое усмотрение
</span>Я дуже люблю свою країну попри те, що може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі.
Навулиці лежить сніг, мороз вже намалював гарну картину на вікнах,але сьогодні дуже холодно, треба гарно одягтися. сьогодні я піду гуляти на вулиці, тому що у нас зимові канікули.зимою так багато розваг! можна зліпити снігову бабу,чи покататися на санчатах. ми з другом ліпимо снігову бабу,але у нас немає моркви для носа. нічого страшного, зробимо ніс з гілочки! Ось і готовий наш сніговичок, такий гарний...ой,мене вже кличе матуся, сніговик, ти не сумуй без нас,ми ще й завтра прийдемо.
С русского на украинский=мама пише лист.
Я маю власну - Батківщину Україну. Саме в ній я живу і я є її громадянином.
Ще з дитинства я почала проявляти любов до України. Почувши гімн України в самому дитинстві, я була вражена його милозвучністю.
В першому класі мене почали приваблювали вишиванки та вивчення української мови. До речі я дуже люблю розмовляти на ній, бо вона є милозвучною і цікавою.
Зараз я в сьомому класі і я становлюсь справжнім громадянином. Додержуюсь правил встановлених владою, продовжую вивчати та відкривати нове стосовно України, маю жагу залучити людей бути такими, як і я.
Багато людей кажуть що вони є громадянинами, але ці слова ніяк не підтверджуються. В народі кажуть: "Своїми справами ти покажеш наскільки вірний державі". Я погоджуюсь з цим висловом і дуже хочу, щоб про нього дізналось якомога більше людей.
Треба не забувати про державу так же, як і про людей. Україна це твій дім, бережи і захищай його!
Я надеюсь что помогла❤️