Ответ:
На випускний вечір, до закинутої в полтавські степи школи, ніхто не доїхав.
<span>На краю луга біля невеличкої річки росло чудове дерево. Це був клен! За річкою був міський парк, а далі- місто. Прийшла весна, на клені з'явилися зелені, клійкі листочки,. Листочки були дружні між собою, але крім річки та квітів на лугу, вони нічого не бачили. Вони дуже раділи, коли до них залітав вітерець та розповідав, що він бачив у лісі, або про життя міста. Коли в клена ховалися від сонця пташки, вони теж багато цікавого розповілали листочкам. Так проминуло літо, настала осінь. Листочки клена з зелених перетворилися на багряні, жовті. Один за одним вони стали опадати.</span><span>Один листочок дуже боявся покидати дерево, він тримався з останніх сил.
Але одного дня він не зміг утриматися, і осінній вітер його підхопив і закружляв у повітрі. Тут і почались пригоди осіннього листочка. Він летів над річкою. Йому було дуже страшно, але він не заплющив очі, а дивився навколо. Він побачив, як птахи збираються у зграї, як полює лис на мишей, потім він побачив машини і людей, які кудись поспішали. Про це все йому розповідали влітку вітерець та пташки. Тепер він все бачив сам. А потім вітер лагідно опустив його на землю. "Ось і все!"- подумав Листок і почув. "Бабусю, дивись який гарний листик, давай його візьмемо додому!". Листочок підняла дівчинка і принесла додому. Вдома вона його поставила в блакитну вазу, а вазу поставила на тумбочку біля ліжка. Листочку сподобалася його нова домівка, сподобалася і дівчинка, яку звали Наталка. Листочок спостерігав, як дівчинка вчить уроки, як вона грається з іграшками. Він дізнався багато цікавого про світ.</span>
Привіт! Вітаю тебе з 1 травня. Запрошую тебе в своє місто
В школі я вчився пагано.І мама завжди сумувала коли я приносив двойки додому. І я вирішив-буду вчитися і пообіцяв мамі що ця двійка була остання, а мама тільки зітхнула.На наступний день я спробував відповідати частіше. А-й справді ,добре коли ти відповидаєшь, тобе навіть за це хвалять.І з того часу пройшоло три місяця.Зараз я відмінник, і моя мама радіє коли я приношу одні п.ятірки додому!
Здравствуйте (наприклад)Олена Iвановна.З того часу як ми з вами бачились пройшло багато часу,але я нiколи не забував вас.Кожен день в моей пам'ятi вспливають картини тих дней,коли ви вчили мене i моiх однокласникiв чомусь новому.Менi часто здаэться,що тих моменiв нiколи не було,але ж фотографія нашого 4 классу напоменаэ менi що саме ви взяли велику участь в навчанні нас грамотності.в моэму сердцi залишаться назавжди то як ви мене ласкаво кликали до дошки росповiдати якийсь маленький вiрш.я пам'ятаю як сильно билось моэ маленьке сердечко,але ви мене заспокоювали i вселяли віру в те що я відповім краще всіх.Як кажуть багато вчетилiв що школа це 2 дiм,я ж могу заявити на весь бiлий свiт що ви наша 2 мати.тому що ви викладали нам не тільки уроки знань,але й уроки життя.ви вчили нас як слід поводити себе в тій чи іншій ситуації.за це я від чистого серця кажу вам величезне спасибі.я завжди буду пам'ятати вас, ваш голос і ваші розумні і правельнi думки!