Допоможіть написати твір на українську літературу, на тему:"Енеїда - енциклопедія життя українського народу ". Твір не менше 150
Допоможіть написати твір на українську літературу, на тему:"Енеїда - енциклопедія життя українського народу ". Твір не менше 150 слів. З наведенням аргументів з твору.
Енеїда" — справжня енциклопедія українознавства (за поемою І. П. Котляревського "Енеїда") Іванові Котляревському, як і Тарасу Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури. Вони стояли біля її першоджерел. І якщо в поезії великого Кобзаря зазвучала душа українського народу, то справжньою енциклопедією українознавства стала поема Котляревського "Енеїда". На перший погляд, таке детальне, різнобічне змалювання побуту українського народу, яке ми зустрічаємо в поемі, здається дещо надмірним. Але що далі, то все з більшим інтересом читаєш розповіді письменника про те, як пригощають Енея в Дідони, Турна, Ацеста, Латина, як одягається Дідона, Ганна, в які ігри вони грають, які музики звучать під час веселих пишних обідів. Тож читаєш і дивуєшся: скільки знав Котляревський про життя свого народу! Зазначають, що в "Енеїді" згадано більше страв, ніж у спеціальних працях тих часів. На троянських, латинських, карфагенських столах стоять українські страви, горілка, слив'янка, наливка, сирівець. Бринчить бандура, витинає сопілка, грає дудка. У веселому танку кружляють дівчата, та. зовсім не карфагенські й латинські, а українські — в дрібушках, чоботах, свитках... Мабуть, немає такої деталі українського одягу, такого танцю, якого не згадав би у своєму творі Котляревський. Про життя і смерть, пекло і рай, війну і мирні радощі, бої козаків на суші та на морі — про все це ми дізнаємося, читаючи твір. Описи українського народу такі правдиві, що забуваєш про те, що герої поеми — представники зовсім інших культур. Ось чуємо голосіння матері Евріала над тілом свого
О, сину! Світ моїх очей! Чи я ж тебе на то родила, Щоб згинув ти від злих людей? Тепер до кого прихилюся, Хто злую долю облегчить? Звісно, це плач матері-українки. Отже, перед нами не тільки-енциклопедія побуту, а й енциклопедія духу українського. Адже найголовніші, найсуттєвіші особливості українського національного характеру втілені Котляревським в образах поеми. Також цей твір можна вважати енциклопедією соціальних відносин тієї пори. Тут є писарі та судді-хапуги, що по правді не судили, пани, які продавали селян, штатські і воєнні, мужики і міщани. Зустрічаємо згадки про освіту, про сімейні стосунки між чоловіком та дружиною, виховання дітей, ставлення до батьків. І оцінка всіх вчинків — це оцінка з позицій народної моралі. Образи казок, легенд, популярних у XVIII столітті, — теж повноправні герої цієї диво-поеми. Автор дає географію України тих часів: Опішня, Полтава, Решетилівка, Пушкарівка, Мильці і т. д. Звичайно, нелегко повірити, що такі широкі й глибокі знання може мати одна людина. Та геній Котляревського був спроможний охопити історію і сьогодення, культуру і життя, часи і простори, віки земні та Олімп небесний.
Взимку багато різних розваг. І всі діти люблять розважатися. Можна кататися на ковзанах,лижах,санчатах.Гратися в сніжки,ліпити снігову бабу. Також багато хто любить гратися в хокей. Але я,люблю розважатися взимку зі-своїми батьками.Кожної зими, тільки випаде пухкий сніг, ми їдемо за місто спускатися на санчатах з гірки. Як довго ми чекаємо вихідного дня.А особливо переживаємо, що розтане сніг. Але тільки прийде неділя і ми вранці погрузимо до машини санчатч та лижі,всі наші переживання забудуться , як страшний сон. І ось, ми всі з великим нетерпінням сидимо мовчки в машині мов боємося, що щось може зруйнувати наші сподівання. Навідь моя молодша систра, яка завжди крутиться, пищить, вередує,сидить тихенько,мов мишка. Я посміхнусь згадуючи переживання мама чи тепло ми одягненні,чи достатньо вона взяла їжі. Адже саме головне, що ми всі разом їдемо до нашого таємного місця. І ось всі сподівання здійснилися! Ми приїхали до нашої улюбленої гори. Швидко виймаючи санчата я взлітаю по крутій горі до самого її верха.Сідаю на санчата і личу до низу. І в обличча мені летить холодний сніг, який миттю розтає і стікає по моїх щоках . Я личу на своїх санчатах сміючись від задоволення.а холодний вітер обвіває облича,здається,що відервусь від землі і полечу у синє небо.Але ось уже і кінець, цому диву, гора закінчилась зупиняюсь,хватаю мотузку і мершій знову на гору. А там мама з молодшою систрою зліпили смішного сніговика, а десь вдалені,минаючи кущі та дерева граційно спускається на лижах тато. І мені так добре на душі та весело, що моя родина така любляча та дружня. І як добре що взимку так багато різних веселих розваг.