<span><span>
Складнопідрядне речення</span><span> — складне речення, в якому одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова.</span></span><span>Підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної. За значенням вони поділяються:
- часові: коли, доки, поки, тільки, ледве, як тільки (добре, коли тебе хвалять);
- умовні: якщо, якби (аби), коли, тільки (якби ж я то міг так добре співати!);
- мети: щоб, для того щоб, з тим щоб (Марго вийшла, щоб попрощатися із садом);
- допустові: незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай (дарма що був останнім);
- наслідкові: так що, так що й (малював так, що йому навіть заздрили);
- порівняльні: як, ніби, наче, неначе, нібито, начебто (наче пташка, злетів на підвіконня);
- причинові: тому що, бо, через те що (повірив, бо);
- способу дії і ступеня: щоб, що, мов, як, чим... тим, наче, неначе, ніби.
</span>
Скласти твір-міркування про те, чому я люблю Батьківщину, пропоную так:
Батьківщина - це місце, де я народився і виріс. Чому я люблю свою Батьківщину? В Україні мені все рідне: люди, мова, місця. Тут проходить моє дитинство - найкращі роки. Саме в Україні живуть мої близькі люди: мама та тато, бабусі з дідусями, друзі. Українська - моя рідна співоча мова. На моїй Батьківщині все особливе, рідне, близьке. Моя Україна дуже затишна. Вона чарує всіх своєю різноманітністю: морями, горами, річками, озерами, полями. Я пишаюсь тим, що я - українець. А коли я підросту, то хочу допомагати своїй країні стати сильнішою та прекраснішою. Тож бережімо рідні місця і не забуваймо Батьківщину, адже вона в нас одна.
- Я теж люблю почитувати віршики! Не признавався раніше, бо ніколи не чув, щоб хтось із них бодай раз балакав про вірші. Гадав, що це нині не модно. А виявляється, через те, що вони - темні Он і бабуся ваша, думаєте, хто? Я ще парубком затявся: не женитимусь ніколи! А вона павою пройшла мимо – серце й затріпалось, як упійманий карасик! Е, думаю, не здамся! Вона вдруге пройшла: в голові каламуть, наче на річковому дні після щуки! Поки думки визбирав докупи – вона утретє! Все: заковтнув сом наживку, прощавай, парубкування! Ну, чим не відьма?
Я знайшла відповідь: водночас зазеленіли
Н.в. - шістсот сорок сім
Р.в. - шестисот сорока семи (сімох)
Д.в. - шестистам сорока семи (сімом)
З.в. - шістсот сорок сім
О.в. - шістьмастами (шістьомастами) сорока сьома (сімома)
М.в. - (на) шестистах сорока семи (сімох)