Оживають на рушниках барвисті квіти... Це золоті руки моєї бабусі творять дива. її праця невтомна, її винахідливість, фантазія.Народилася моя бабуся в невеликому селі . Ще в дитинстві разом з батьками переїхала до іншого села .Саме тут минуло її нелегке дитинство, юність. «Життя прожила, як і всі люди мого віку, важке. Війна, тяжка праця в радгоспі», — говорить про себе моя бабуся.Через важку працю зранку до вечора в дитинстві, в юності не мала можливості вишивати. Мала тільки мрії... Добре, що гарні, красиві мрії здійснюються. Вишивати почала вже в зрілому віці, коли стало вистачати часу.Хай живе краса на вишиванці моєї бабусі! Хай співають пташки, пломеніє калина, хизуються красою різнокольорові квіти. Тут мудрість поколінь і невимовний талант моєї бабусі. Слава рукам, що створили таку красу!
Вічливу людину відрізнити від інших дуже
легко.Така людина завжди говорить з посмішкою, дякує
тобі за будь-яку справу, бажає
тобі здоров'я, гарного
аппетиту або доброго дня. І
робить це не тільки тому, що так треба, а
від щирого серця.<span> Насправді</span> вічлива людина
ніколи не буде вдавати щось із себе - вона буде сама собою завжди, навіть тоді,
коли аргументи
будуть проти неї.
Ответ:Жив був дiд вин працювал на полi и дуже втомився.В нього були внуки але дiд их не дуже вiрно виховував iх.Вони були не вихованi i всiм грубили.I один раз дiд попросив допомогти йому але його внуки вмолвили ''Ми тобi не преслуги iди геть старик'Дiд про себе промолвил 'Що посiэшь то i пожнешь''
Объяснение:
Так
Перше слово закінчення -О
Друге слово закінчення -Е