Снились Тарасові в чорній неволі
Гори дніпрові високочолі,
Де сокорина, пухом припала,
Віти на воду порозпускала.
Снилась веселочка в тихі години,
Що позичає в плесі краплини.
Снився щоночі сивий Славута,
Вся Україна, горем закута.
Рідний народ його, битий і гнаний,
Як він устане, зірве кайдани,
І розкувавши руки могучі,
Панство несите скине із кручі.
Все, що наснилось,— пісня сказала.
Пісня пророча — правдою стала!
Цвітом повиті Тарасові гори.
Поле безмежне з вітром говорить.
Слово Тарасове струнами б'ється.
Ходить між люди — з серця до серця.
Ходить між люди, лине світами —
Так йому жити й жити віками,
Поки, як море, в срібній обнові
Б'ються об берег хвилі дніпрові!
<span>Казковий зимовий ліс постає чарівною картинкою . Прекрасне преображення дерев , голі стовбури і гілки покриваються першим найтоншим інеєм і створюється кришталевий ефект невагомості , неземної краси.
Сяючи своєю білизною , мовчазні стовбури зачаровують незримим холодом і пробуджують потяг до прекрасного.</span><span>Кожна гілочка як би намагається надати зимовий настрій , зачаровуючи своєю тендітною красою. Відчуття , ніби весь світ тепер має такий чарівний білий окрас , сховавшись ніжним кришталевим інеєм. Ліс чарує своєю загадковістю , плавні півтони і примарні тіні здаються розмитими , а нотки смутку про літо, що пішло розчиняються в цьому мовчазному пейзажі.</span>
Ответ:
Чоловік убогий — то кінь безногий.
Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.
Розживемось, як у пастухи наймемось.
Розжилась голота коло болота.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Легко сказати, але зробити - годі.
Сама баба сметану злизала а на кота сказала.
Скажеш - не вернеш, напишеш - не зітреш, відрубаєш - не приточиш.
Объяснение:
Айстра росте у саду моеi бабусi.
У тата Микити е автомобiль.
Як сьогоднi жарить сонце!
Прислухається - 2 дієвідміна
Замовкає - 1 дієвідміна