Пусть же знают они все, <span>что такое значит в Русской земле товарищество</span>
Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. Після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку «Пурпурові вітрила», сповнену любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива.
Піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання — ось провідні теми його повісті. Нібито у головної героїні повісті-казки не було підстав сподіватися на краще: у Ассолі мати померла від злиднів, батько був змушений піти зі служби через те, що покарав мерзотника Меннерса, і заробляти виготовленням іграшок. Але на шляху дівчинки зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме «назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям». Вразлива дівчинка повірила у цю обіцянку з такою силою, що врешті-решт ця мрія перетворилася на дійсність, хоча більшість мешканців Каперна вважали її напівбожевільною. В Ассолі наче жили дві особистості: «Одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що падають одне на одне». Вона жила не буденністю, а мрією про кохання, «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості», — пише про Ассоль Грін.
Така відданість надії знайшла, нарешті, розуміння, і, хоча ніби нічого казкового не було в тому, що закоханий романтик Грей, дізнавшись про мрії дівчини, що справила на нього сильне враження своєю чистотою, гармонійністю та схожістю на «чарівне художнє полотно», купив пурпурову тканину для вітрил. Сама ситуація здіснення мрії є незвичайною та чарівною, але не нереальною: якщо одна людина кохає іншу, то в її змозі перетворити життя на казку, а таке бажання виникає лише тоді, коли кохання є справжнім, тим, що дарує, а не забирає усе собі. Та й Ассоль своєю відданістю, вірним чеканням, заслуговувала на кохання.
- Якщо не втрачати надії, будь-яка мрія може з часом здійснитися — стверджує нам своєю поетичною казкою письменник. Але для цього почуття мають бути глибокими, чистими і справжніми.
Усе можливе в цьому світі! Головне — вірити...
Жил-был злой тролль. Однажды он смастерил зеркало, в котором все доброе уменьшалось, а всё злое увеличивалось. Ученики тролля случайно разбили его. Она разлетелось на много осколков. Если осколок попадал человеку в сердце, то оно превращалось в кусок люда. Если он в глаз, то он начинал замечать только дурное.
В большом городе жили Кай и Герда, любившие друг друга, как брат и сестра. Всё было чудесно до того момента как в сердце и глаз Кая попали осколки дьявольского зеркала. От этого он стал злым, грубым и безразличным к тому, что раньше любил. А еще он начал видеть вокруг только плохое.
Однажды он пошёл кататься на санках и прицепил их к проезжающим мимо саням. Это оказались сани Снежной королевы, которая поцеловала его, еще больше заморозив и забрала с собой в свой дворец.
Всю зиму Герда ждала Кая, а весной решила отправиться на его поиски.
Первой на ей пути встретилась женщина, умевшая колдовать. Она заколдовала девочку, лишив её памяти, потому что хотела оставить её у себя. Но Герде удалось сбежать от неё и отправиться дальше на поиски Кая.
Вторым, кого она встретила, стал говорящий ворон. Он рассказал девочке о том, что к принцессе их королевства посватался молодой принц очень похожий на Кая. Это оказался не он, но добрые принц и принцесса пожалели её, одели, дали ей золотую карету и отправили в путь на поиски названного братца.
В тёмном лесу, через который лежал её путь на нее напали разбойники. Среди них была маленькая разбойница, дочь атаманши. Не смотря на то кем она была девочка оказалось доброй и подарила Герде северного оленя. На нём она и продолжила путешествие, когда узнала от лесных голубей, где находиться Кай.
На пути к чертогам Снежной королевы она побывала у лапландки и финки. Каждая из них чем смогла помогла девочке.
Добравшись до дворца Снежной королевы Герда осталась одна и собрав последние силы пошла вперёд через снежный буран, сопротивляясь войскам снежной королевы. Она читала молитву и ей на помощь пришли ангелы. Так она добралась до замка, где нашла своего друга.
Королева в то время отсутствовала, оставив Кая одного. Он был совсем замёрзший и не обращал внимания ни на что кроме своей головоломки. Тогда Герда заплакала, и её слезы растопили сердце мальчика. Он тоже заплакал, и осколок вытек из его глаза.
Они отправились домой, и жили там долго и счастливо.
Книги, наверное, любят читать все. Да и как их не любить, если даже не выходя из дома, ты погружаешься в мир волшебства и приключений? Сейчас я расскажу о значении книг в моей жизни.
Я часто читаю самую разнообразную литературу: как фантастику, так и романы, как книги зарубежных авторов, так и русских. После чтения книги (пусть даже непродолжительного) я чувствую прилив сил и желание сделать что - нибудь полезное, например, после книги Ж. Верна "Таинственный остров" хочется получше изучить географию, чтобы мысленно отправиться в путешествие вместе с главными героями. Это во - первых. Во - вторых, книги развивают речь и увеличивают словарный запас, что само по себе не может не радовать. И наконец, чтение позволяет нам хоть на какое - то время оказаться в чудесном мире, где возможно все!