Осінь. Вона тихо і непомітно піді йшла до нашого Дніпропетровську. Ми зразу відчули її прохолодний подих.Дерева стоять в тривожні задумі. Ось кремезні дуби , мов вартові. Осінь не торкнула їх своїм пензлем, але листя дуба якось по-особливому дзвенить, як бляшане. На березах ледь пожовкли листочки. Лиш ялини стоять пишні та зелені.Ми підійшли до нашої річки. Вода в ній темна. А по її холодному плесу, мов золоті кораблики, пливуть кленові листочки. Над річкою схилилась горобина. Жовті листочки весело тріпотіли на вітрі, а кетяги ягід ще жовті, бо не було морозу, від якого вони червоніють.<span> Прощаємось з красою осіннього Дніпропетровська.Коли я повертаюсь до дому, під ногами шарудить килимок першого опалого листя. Хороше, урочисто, і трішечки казково.</span>
Народ: на приставка, род корень, окончание нулевое
Тишком-нишком, наче мишка. <span>Біжить, </span>наче<span> до хати. Біжить, </span>наче<span> з цепу зірвався. Біжить</span>,наче<span> його хто жене. Біжить, </span>наче клубок котиться. Очі,наче<span> зорі. </span>
Відповідь:
5. Б приготув..те, визнач..те, повір..те 6. Б радити - раджу, бряжчати — бряжчу
Пояснення:
В - префікс
час - корінь
н - суфікс
о - суфікс