Коли я літнього дня бадьорою ходою йду лісовою стежкою, я бачу як гарні мальовничі картини, так і потворні сліди перебування у лісі невихованих людей. Боляче бачити гору сміття там, де ще вчора була галявина з різнокольоровими квітами. Кущ, де сьогодні з раннього ранку тьохкав соловей, вже зламано. Повертаючись додому, йду понад річкою і зупиняюся, схвильований гарним краєвидом. Милуюся барвами надвечірнього неба, дивлюся на високу могилу, що майорить на іншому березі - і тут бачу, як по річці пливе пластикова пляшка. Люди, не можна бути такими свинями! Бережіть природу, бо запасної планети у нас немає. Природа - це наш дім, так не смітить у своєму домі!
Це було вісімнадцятого грудня минулого року. Пізно ввечері я повертався з гуртка. Біля будинку побачив дуже великі сани. Був тут і дідусь невеликого зросту з білою бородою. Лице його світилось якоюсь дивною добротою. Я був вже зовсім поруч від свого дому, тому, попри усі заборони не розмовляти з незнайомими людьми, трохи сповільнив свій хід.
- Звідки так пізно йдеш, мила дитино?
- Повертаюся зі заняття гуртка. Ми готуємось до виступу, тому сьогоднішня репетиція зайняла значно більше часу.
- Знаю, що ти активний та творчий. А таких дітей я ніколи не залишаю без подарунків.
- А хто Ви, дідусю? Подарунки чемним дітям носить тільки Святий Миколай. Невже я бачу Святого Миколая?
- Так. Ти впізнав мене.
- Дідусю, Ви живете далеко у небі, тому як можете знати, що роблять діти на землі, чемні вони чи не дуже?
- Пам’ятай, люба дитинко, що кожен з вас має Ангела-охоронця. Він усе бачить, усе знає, навіть уві сні інколи від поганого застерігає.
- А як Ви знаєте які подарунки ми хочемо дістати?
- Я вмію бачити дитячі мрії. Але дітей так багато, що інколи я втомлююсь відгадувати їх. Тоді я зручно сідаю і починаю читати листівки, які діти усього світу пишуть до мене. Листи українських дітей адресуються так: «Для Святого Миколая». Діти різних народів кличуть мене по-різному, але всі знають та з нетерпінням чекають мене .
- Святий Миколай, сьогодні уночі до мене завітаєш?
- Обов’язково. Адже я знаю, що ти заслужив омріяний подарунок. Тепер спіши додому. Нехай сьогодні присниться тобі цікавий сон, а під подушкою чекатиме від мене бажаний подарунок. На добраніч!
- Доброї ночі!
- До зустрічі!
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. Коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. Далі — шафа для одягу.Крім усього цього у мене в кімнаті знаходяться кімнатні рослини за якими мені необхідно доглядати. У мене росте кактус, герань і грошове дерево. Мені хочеться вірити, що грошове дерево буде приносити значний дохід моїм батькам, а незабаром і мені. <span>Я дуже люблю мою кімнату.</span>
До престижних також відносять такі професії...
Більшість людей знаходиться в обласному центрі.
Не зважаючи на протиріччя, це -- колективна розробка.
Ця особа пояснила, що вона не причетна до справи .
<span>Завдяки комітету діти-сироти нарешті матимуть свій телевізор.</span>
Він тут головний начальник,
Керує нами усіма.
Він знає суфікс де,де префікс,
Як виділить закінчення він зна.
Від нього можем сотню слів ми утворить,
Лиш треба визначить де .... цей стоїть?
(Замість ...-корінь)