День був божевільним, як і попередня ніч. Вона не знала, як тепер дивитиметься в очі свекрусі, а свекору тим паче. Але потрібно жити далі, головне щоб Омелько не розтризвонив про це по всьому селі, адже їй не потрібна була слава, ще й така. Мотрю ніколи не приваблювали на стільки старші чоловіки, але після того, як Карпо почав спиватися вона була ладна звернути на себе увагу будь яким способом. Хто ж знав, що все оберенеться ось так. Після того, як в їх забите село провели інтернет, люди збожеволіли, як і Мотря. Омелько хотів лише заробляти, тому і запропонував стати його колегою, а вона погодилася, навіть не знаючи, що з цього вийде. А вийшло так, що ці фото тепер могла побачити ледь не кожна собака села, та що там села, усього світу. Було лише одне спасіння, а саме - обличчя видно не було. Дівчина мріяла про те, щоб можна було повернути час назад і просто послати куди подальше цього старого збоченьця. Як говориться - якби молодість знала, а старість могла.
- Ви обіцяли, що видалите це, як ви могли?- почала Мотря, як тільки помітила Омелька, але йому було байдуже. Чоловік сказав лиш, що не винен, адже не розраховував, що вийде саме так, та і він був під градусом.
Найбільше дівчина боялась, що ці фото попадуть під руку Карпові, адже він точно знав, як його дружина виглядає без одягу. Мотря тепер була навіть рада, що її любий чоловік любить випити і незвертає на неї жодної уваги.
Також вона була вдячна Мелашці, яка хоч і знала про все, але не розповіла нікому. Як жаль, що Мотря так тільки думала.
Маруся уже більше тижня косилася на неї своїм скляним оком і лише сьогодні невістка зрозуміла в чому річ. Також вона розуміла, що свекруха нікому нічого не розповість, адже як-не-як, а це її родина.
(Честно говоря, дальше мне просто лень. Я не могу этого представить. Это на столько угарно... Мне говорят, что я неплохой фикрайтер, но на такое я не способна. Простите)
2. Микола відповів, що золотих медалей буде десять, срібних - п‘ять, бронзових - сім.
3. Учитель фізкультури порадив, щоб хлопці уважно дивилися спортивні новини.
Яка для вас найпрекрасніша пора року?
Для мене-Зима! З неба, немов білий пух падає сніг, а земля зігрівається,вишитим морозом, простирадлом.
Сніг виблискує на сонці, немов золото. А яке повітря-прозоре та чисте.
На шибках будинків зима малює дивні візерунки.
На вулиці за морозним вікном стоїть калина, прикрашена червоними ягодами. Та не самотня вона! Щодня прилітають до неї птахи, ласувати плодами. Ось де вони ласують смаколиками.
У зимовому лісі стоїть тиша, він немов спить казковим сном, а на снігу багато диких тварин лишили свої сліди. Та тільки ведмідь сховався від морозу в своїй хатині. Отак проспить усю зиму і не побачить неймовірну красу, яка огортає всіх своїм розкішним, білим хутром.
Слово – це сама людина. Нас зіткано зі слів. Вони – єдина наша реальність, принаймні, єдине свідчення того, що ми існуєм.
Слово до слова і є мова. А мова це життя це як жива людина. Без мови немає нації, немає нації немає народності, а немає народності то немає етносу.
Невільник
Не- префікс
Вільн-корінь
Ик-суфікс
Невинно
Не-префікс
Винн-корінь
О-суфікс