Оберіг-це чарівний предмет,який захищає людину.Обереги створює сама людина щоб захистити не тільки себе а й свою родину, будинок.Обереги можуть бути ікона підкова,вишивка,свята вода.У нашій родині вважається ікона.Ікона захищає наш дім від хвороб.
Людина – істота соціальна. Він знаходиться в тісному взаємозв'язку з суспільством. Людина не може не замислюватися над тим, як відносяться до нього інші, що вони про нього думають, які оцінки виносяться його вчинків і всієї його життя. Кожна людина час від часу замислюється про своє місце серед інших людей. Ми не раз чули про такі поняття, як честь і гідність. Але що вони означають? Для мене, це ціла сукупність певних рис людини. Це – чесність, правдивість, щирість, щиросердність. Людина честі має чіткі високоморальні принципи в своїй поведінці, у відносинах з оточуючими. Вони відображають моральну цінність особистості, вони являють собою суспільну та індивідуальну оцінку моральних якостей і вчинків людини. Вищим проявом людської гідності є благородство – моральне велич людської особистості. Воно може бути властиво будь-якій людині, чесно виконує свій обов'язок, що живе за моральними мірками. Я вважаю, що чоловік честі – це ще скромна людина, не говорить всім навколо про свою перевагу. Безумовно, людина честі має і таку якість, як гідність. Гідність – це внутрішня впевненість у власній цінності, почуття самоповаги. Поняття гідності є більш універсальним, ніж поняття честі. Воно підкреслює значимість особистості і не залежить від соціальної приналежності. Звичайний трудівник може бути набагато більш гідним, ніж політик чи вчений. Людина володіє перевагою, яку підтримує він сам, і яке мають поважати інші. Близькі за значенням поняття честі і гідності, між тим, мають важливі смислові відмінності. Отже, честь — це оцінка з позиції суспільства, гідність – оцінка з точки зору людства, його загального призначення. Не дивно, що почуття честі викликає бажання піднятися і стати першим в тій соціальній групі, від якої отримуєш почестей. Почуття власного достоїнства засноване на визнанні моральної рівності з іншими людьми. Кожен індивід володіє гідністю вже тому, що він людина. Тому гідний член суспільства визнає гідність інших людей і не зазіхає на нього. Однак природне право людини на визнання його гідності зовсім не означає, що воно виявиться автоматично. Людина повинна "показати світу своє достоїнство, яке виражається в порядності, чесності, принциповості, справедливості до інших і вимогливості до себе, до скромності і простоти, в прагненні бути внутрішньо цілісною особистістю, на яку можна покластися. Тільки тоді можна впевнено сказати, що це – людина честі і гідності. Якщо право на гідність осіб, як вже було сказано, набуває з моменту появи на світ, вже тільки тому, що він людина, то честь набувається ним у процесі всього його життя. Однак честь — це не просто добра слава про людину, що володіє перерахованими якостями. Заслужити її можна тільки, доводячи власними вчинками. Також, між честю та гідністю існує певна схожість. Вона проявляється в такому почутті, як самооцінка. При високій об'єктивної самооцінки, людина, що вважає свої переваги, а реалізує їх, законно чекає від суспільства відповідної оцінки – честі. Однак не слід забувати, що гонитва за честю розвиває марнославство. А марнославство – одне з проявів гордині. В релігії вона вважається одним із смертних гріхів. Якщо говорити про нинішній час, то зараз людей честі і гідності небагато. Я вважаю, що виховувати в характері почуття гідності, честі, правдивості, щирості потрібно з раннього дитинства. "Бережи честь змолоду" – писав видатний людина, А. С. Пушкін. Таким чином, потрібно бути гідною людиною з дитинства. Всі події в житті взаємопов'язані, і гідність треба зберігати на протязі всього життя, люди повинні думати про наслідки своїх вчинків. Бо якщо людина втратить довіру і повагу, то повернути його буде дуже важко.
Інколи я замислююсь над сенсом власного життя, і тоді я
радію тому, що просто існую, що поряд зі мною є найдорожчі для мене люди, що я
маю змогу милуватися красою навколишнього світу і кожен день відкривати у ньому
щось нове. Водночас я відчуваю велику відповідальність за цей світ і почуття
гордості від усвідомлення того, що я людина.
Не секрет, що кожен з нас в поняття «бути людиною» вкладає
своє значення. Саме це значення і впливає на поведінку і вчинки людей, а іноді
і на хід усього життя. Бути людиною у моєму розумінні означає виховувати в
собі високі моральні якості і жити за загальнолюдськими правилами та нормами,
але при цьому не втрачати власної індивідуальності.
Уважно простеживши шлях розвитку людства, починаєш
розуміти, що основу будь-якого суспільства складає певна мораль, якою і керуються
представники цього суспільства. Найбільш гуманною мораллю я вважаю десять
заповідей Христових. Але коли розумієш, скільки було і скільки існує зараз
антигуманних устроїв, це наводить справжній жах. Але не тільки у кожного суспільства,
але і у кожної людини є своя мораль, саме від якої і залежить, що це буде за
людина.
Я вважаю, що мені дуже пощастило у житті. Адже поряд зі
мною завжди були хороші люди. Це і вихователі у дитсадочку, і вчителі у школі,
але насамперед мої батьки. Вони добрі та гарні люди, з яких я завжди беру
приклад. Всі вони справили вплив на формування моєї особистості, допомогли мені
стати ввічливим, вихованим і ерудованим, вплинули на мій характер і навчили
чуйно ставитися до оточуючих. Та бути доброзичливим і чемним замало для
того, щоб вважати себе людиною, і щоб людиною тебе вважали інші. Безумовно, не
кожному дано стати всесвітньо відомою особистістю, але кожен може стати
людиною, яку люблять і поважають.
Я сподіваюся, що я справжня людина, хороший син, здатний
забезпечити для своїх батьків спокійну старість, хороший друг, здатний прийти
на допомогу і звільнити з неприємностей товариша, хороший громадянин своєї
країни, який знає і поважає рідну мову, який у майбутньому зробить усе, щоб
Україна стала на один рівень з найкращими і наймогутнішими європейським
державами.
Я людина, і це багато до чого мене зобов’язує. Я повинен
створити хорошу та міцну сім’ю і усе життя бути прикладом для своїх дітей. Я
вже зараз повинен залишатися людиною за будь-яких обставин: у ставленні до
своїх рідних, друзів та інших людей, у ставленні до рідної природи, до свого
народу і своєї країни.
Тому я постійно стежу за тим, щоб мені не було соромно за
свої вчинки і помисли, а надихає мене до цього відомий вислів видатного письменника
А. П. Чехова: «В людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і
помисли».