Виявляється, вираз «німий, як риба» не зовсім відповідає дійсності, так як багато хто з цих холоднокровних насправді видають різноманітні звуки. Наприклад, морські півні, що мешкають в Чорному і Азовському морях, так шумлять, що здається, що хтось тре по гумовому кульці. Риби можуть крякати, кудкудакати, каркати, стукати, щебетати і пищати. Всі ці звуки виникають при коливанні стінок плавального міхура, при скрежетании зубами або при терті зябрових пластинок один про одного. Помічено, що риби в залежності від віку і розміру «говорять» по-різному. У старих і великих риб «голос» більш низький, ніж у молодняка та дрібних рибок. Саме активне спілкування риб починається шлюбний період. Наприклад, самці нотрописа, щоб відігнати чужинців, під час нересту видають звуки, схожі на глухі удари, тоді як для самочок їх голос стає мурлыкающим. Фахак, отруйні иглобрюхообразные мешканці тропічних і субтропічних вод Світового океану, під час шлюбних ігор співають найгучніші риб’ячі пісні, схожі на виття сирени. Звуки дозволяють мешканцям морських глибин і каламутних водойм знаходити один одного навіть в непроглядній темряві.
А) Вступити до інституту, зайняти перше місце з олімпіади, отримати спеціальність викладача французької мови, вступити на курси з інформатики, працювати за посадою фельдшера - лаборанта,навчатися на юридичному факультеті спеціальності... , моя сім`я складається з чотирьох людей: я, мама, тато, брат; я вивчаю мову програмування.
Б) У 2008 році я вступив до Національного авіаційного університету,в якому навчаюся й сьогодні. У 2009 році вступив до Київського національного університету на економічний факультет. Зараз - студент першого курсу. Протягом 2004-2009 років навчався на юридичному факультеті і університеті, який закінчив з гарними показниками.
<span>Землі, каменям, деревам, вогню і водним джерелам слов’яни продовжували поклонятися ще в XV—XVI століттях.Землю слов’яни вшановували не лише в язичницькі часи, але й багато століть потому. Плодючість Землі, її здатність годувати людей робили її в очах людини справжньою матір’ю.Спільні для європейських міфів уявлення про те, що небо і земля — подружжя, що небо запліднює землю дощем і після закінчення терміну вона розроджується новим урожаєм, існували й у слов’ян. В одному з давньоруських заклинань говориться: «Ти, небо, батько, ти, земля, мати». З культом Ма-тері-Землі пов’язаний давній звичай брати з собою рідну землю, вирушаючи в путь, ідучи надовго з дому (наприклад, на заробітки) або переселяючись в інші місця. При цьому жменьку землі вигрібали з-під печі, іншу — з-під стовпа, на якому тримаються ворота, а третю брали з перехрестя доріг. Під час закладання будинку на новому місці жменьку рідної землі висипали під фундамент, вважаючи, що вона захистить від напастей і допоможе родині на чужині.Вшановуючи Матір-Землю, наші предки поклонялися й воді. У давньоруських рукописах можна прочитати про молитви й гадання біля води, про лікування нею, укладення шлюбів і союзів і принесення клятв, жертвопринесення воді, в тому числі й людські.У Стародавній Русі поклонялися багатьом деревам, але перш за все дубові, який був священним деревом громовержця Перуна. Про жертвопринесення дубу свідчили ще візантійські джерела. Під величезним дубом, що ріс на острові Хортиця, слов’яни приносили в жертву живих півнів, шматки хліба і м’ясо.Збереглися відомості про існування в Стародавній Русі священних гаїв. У священних гаях не можна було не тільки вирубувати живі дерева, але й рубати на дрова сухостій і бурелом — усе повинно було згнивати на місці, всередині самого гаю. На гілки священних дерев у якості приношень селяни вішали хустки, стрічки, шматки полотна або рушники з проханнями про позбавлення від хвороби або як подяку за зцілення. В народі ходила велика кількість оповідань про страшні кари, які спіткали тих, хто намагався зрубати дерево в священнім гаю,— одних знайшла смерть на місці, інші осліпли, зламали руки або ноги, померли від тяжких хвороб.</span>Стародавні слов’яни вшановували камені, вбачаючи в них опору, основу світу, символ світової гори. Пізніше вшановування культових каменів у народній культурі почало пов’язуватися з іменами християнських святих або легендарних героїв: Богородиці, св. Параскеви, преподобного Феодора, св. Афанасія та інших.<span>(353 сл.) (Із книги «Світ міфології»)</span>
Відповідь Б.
Ступені порівняння мають якісно-означальні прислівники.
Прислівники у рядку "Б" до якісно-означальних не належать.