Якось ми в серпні місяці вирішили навідати бабусю,що живе в селі.Якби ви знали,яка робота кипить в селі в сезон урожаїв.От і ми вирішили байдиків не бити і допомогти бабусі.Я визвалася копати картоплю.Взяла лопати,обережно під правильним кутом встромила в землю і почала акуратно викопувати кущі але крім цього картоплю, яку я знаходила. треба була складати в відра і розділивши за таким критерієм: відро з великою картоплею,з малою,з поганою,яку поїли шкідливі комашки.Але на цьому моя робота не завершилась після того,як я зібрала урожай(бабуся картоплі саджала не багато),я почала "приводити город в порядок",потрібно було обробити місця де я копала граблями,щоб вигрібти рештки картоплі яку я можливо не помітила та зайвий бур"ян на городі,після чого моя робота закінчилась і бабуся дозволила мені відпочити
ВЕРШНИК НА
ЖОВТОМУ КОНІ
<span> Юнак
вирушив у мандри з трьома батьковими подарунками. Це були п'ятнадцять монет,
лист до пана де Тревіля та кінь. Цей кінь був такий незвичайний, що мимоволі
привертав до себе увагу.</span>
<span> То
була верхова конячина віком років двадцяти. Вона мала облізлий хвіст, жовту
кошлату шерсть і рубці на боках. Шкапа ледь чвалала, її голова безсило висіла
нижче колін.</span>
<span> Молодий
д</span>’Артаньян добре знав ціну своїй конячині, але ж
батько просив доглядати коня, як старого слугу. А батькові слова багато важили.
<span> Вигляд
бідолашної жовтої шкапини викликав у перехожих посмішку, але над конем дзвеніла
шпага і люто блимали очі юнака. Тому люди намагалися втамувати сміх. Грізний
вигляд д</span>’<span>Артаньяна переконував кожного в
тому, що глузувати з коня не слід. (За О.
Дюма.) (116 сл.)</span>