В далекому чарівному лісі жила добра синичка. Чому її називали доброю? зараз поясню. У цей ліс приходили люди, у яких у житті щось не склалося, вони сумували, плакали та нічого не хотіли. Синичка за цим усім спостерігала і одного дня вона вигадала як може веселити людей. Як завжди прийшла сумна людина, пташка її побачила і почала співати дуже гарну пісеньку, людина її почула і одраза забула про все сумне, почала насолоджуватися співом доброї синички.
(п й е д и с т а л)-9зв, 8 б, 3с.
(р" і з б й а р)-7зв, 6б, 2с.
(м і л" й о н)-6зв, 7б, 2с.
(л" у б о в й у)-7зв, 6б, 3с.
Радощi [радошчi] - 6 букв 7 звукiв
[Р] - приголосний твердий дзвiнкий
[а] - голосний наголошений
[д] - твердий дзвiнкий
[о] - голосний ненаголошений
щ [шч] - приголосний твердий глухий шиплячий, парний
[i] - голосний ненаголошений
Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, допомогав людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на допомогу свого друга — прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.