Я так чекаю неділю! Це мій єдиний вихідний день. Завжди багато планів, завжди багато треба встигнути.
<span>По-перше, виспатись. У неділю я сплю години до десятої. Прокидаюсь, вмиваюсь, іду на кухню, де мама приготувала щось смачненьке. </span>
<span>Якщо я в суботу встиг зробити всі уроки, то я — вільний птах. Можна дивитись телевізор, читати книжки, можна подзвонити друзям і піти погуляти, покататись на велосипеді влітку або на лижах взимку. </span>
<span>Мама може попросити мене пропилососити квартиру, почистити взуття, купити хліба. Я допомагаю батькам з великим задоволенням, я дуже радію, коли можу зробити їм щось приємне. Іноді мама дає нам з батьком список того, що треба купити, і ми вдвох ідемо на базар. </span>
<span>Ще я дуже люблю ходити в гості до нашого сусіда з третього поверху, Миколи Олександровича. Він чудово грає в шахи, у нього навіть годинник спеціальний є. Граємо ми довго, години три. Дружина Миколи Олександровича завжди пригощає мене цукерками. Коли ми збираємось почати чергову партію, приходить моя мама кликати мене на обід. Іду, звичайно, що ж робити. </span>
<span>Іноді ми ходимо в гості до бабусі, до батькових друзів або маминої сестри. Вони також до нас приходять. </span>
<span>Але я над усе люблю вечір неділі вдома. Коли ми самі вечеряємо, розмовляємо, обговорюємо всі наші справи. Батько любить жартувати, ми багато сміємось. А ще ми п'ємо чай з матусиним пирогом з вишнями. Це так смачно! Потім можна трохи подивитись телевізор, почитати мого улюбленого Фенімора Купера. Я дуже люблю пригодницькі книжки. А там і спати час. Завтра до школи. </span>
Безкрає поле, трактор на широкі лани, <span>сталевого коня</span>
Кожній людині мила своя сторона. На рідній землі людина почувається господарем. Тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. На чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. Там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. Їй не вистачає тепла рідного дому, друзів.
Лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі. Любіть свій рідний край,свою землю! Тому і кажуть в народі: «На чужому полі не матимеш волі».
Типу репортер та хлопчик зі школи.
Репортер:-Добрий день! І сьогодні ми ведемо репортаж біля школи під номером 3.Ну що ж ви самі бачите якою є ситуація у нашій країні.Тому, сьогодні ми дізнаємося у учнів цієї школи,якою була тема на їхньому першому уроці у школі! Ход<span>імо!!!
Репортер:-Ну що ж ми зайшли до 315 каб</span>інету.Зараз у школі перерва,тому ми можемо спокійно питати учн<span>ів.
Репортер:-Запита</span><span>ємо ось того хлопчика!
Хлопчик:-Добрий день!
Репортер:-Доргого дня! Як тебе звуть?
Хлопчик:-Мене звати Дмитро.А вас?
Репортер:-Я репортер,а звуть мене В</span>італій.Розкажи будь ласка,у якому класі ти навча<span>єшся?
Хлопчик:-Я навчаюся у 7-А клас</span>і,у школі п<span>ід номером три.
Репортер:-Дуже добре! А можеш нам розпов</span>істи,якою була тема на першому уроц<span>і цього навчального року?
Хлопчик:-У цьому роц</span>і першою темою у всіх школах країни була тема під назвою "Україна-Єдина Країна!" адже зараз в Україні дуже напружена ситуац<span>ія..
Репортер:-Дуже дякую...А розпов</span><span>іси,про що вам розказували?
Хлопчик:-Звичайно! Классний кер</span>івник,нам розповів,що зараз відбувається у нашій країні,чому "Украіна-Єдина Країна" найперша тема у всіх школах країни,та багато <span>іншого!
</span>Репортер:-Дуже дякуємо тобі! Шановні читачі газети "Ранок",на сьогодні це все.Дякує<span>мо за вашу увагу.До побачення Дмитро!
Хлопчик:-До побачення В</span>італій! При<span>ємного дня!</span>
Н.в. вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят шість
Р.в. вісімдесяти чотирьох тисяч восьмисот сімдесяти шістьох (або шести)
Д.в. вісімдесятьом чотирьом тисячам восьмистам сімдесятьом шести
Зн.в. вісімдесят чотири (чотирьох) тисячі вісімсот сімдесят шість
Ор.в. вісімдесятьма чотирма тисячами вісьмомастами сімдесятьма шістьма
М.в. (на) вісімдесяти чотирьох тисячах восьмистах сімдесяти шести (шістьох)