Людина, яка залишила цю цитату, сама була майстром слова, і, як на мене,
інакше вважати і не могла. Хтось із подібних нам скаже: «Ми те, що ми їмо»,
хтось - «Скажи мені хто твій друг (читай оточення), і я скажу хто ти». Ніцше колись
сказав: «Людина – це канат…», а Л.Толстой порівняв людину з дробом. Є також думка,
що людина – це сам Бог. З ким і чим за багатовікову історію людства тільки не порівнювали
людину! І з кожним із цих порівнянь, по суті, можна погодитися. Поет і
публіцист Октавіо Пас порівняв нас зі словом.
<span>Що тут скажеш… Словами
ми виражаємо наші мрії, бажання,
погляди на життя, те чим ми керуємося під час прийняття рішень і те, до чого прагнемо. Найчастіше словами ми виказуємо свою
любов або неприязнь до інших, передаємо всю палітру наших емоцій, у словах вміщуємо
всі конкретні й абстрактні поняття з нашого буття. Словом можна вбити і відродити до життя. </span><span>В Євангелії сказано: «На початку
було Слово, а Слово в Бога було, і Бог
було Слово…». То може це просто математика: якщо Бог – це слово, а людина – Бог,
то чому б людині не бути словом?</span>
(Вибач, якщо дуже накрутила :)
Вересень-перший місяць осені.
Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти.
Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки.
Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть:
- Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається?
- Хто це заговорив? - Здивувалися діти.
- Це ми, зайчики - побігайчики!
- Чого вам треба? - Запитав Сергій.
- Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!
- Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися.
Ось було б так, як би звірі могли говорити!
Беззвучний вітер н<span>іжно колихав траву </span>
Моя матуся-найрідніша для мене людина і найкраща подруга. Я завжди можу звернутися до неї за порадою та допомогою. Неня навчила мене читати і писати, робити покупки в магазині та найголовнішому-бути Людиною. Вона показує мені зразковий приклад власним життям. Тому я ціную та пишаюся тим, що маю поруч таку людину.