Писати вірно треба - не довчити, бо слова недовчити взагалі нема в українській мові.
Н. вісімсот
Р. восьмисот
Д. восьмистам
З. вісімсот
О. вісьмомастами
М. на восьмистах
Нарешті прийшла весна. Ласкаве сонечко зигривае землю.Зеление молода травичка. На деревах зявляються квити. Як добре з весною.
Можешь так начать:
Кожна людина,чка хоче чогось добути у житті,повинна знати свої права та обов'язки.Адже життя- непередбачуване,тому у будь-яку хвилину, у будь-якій ситуації тобі можуть знадобиться знання про твої права....щоб ти міг постояти за себе та рідних...лише тоді,коли ти даси зрозуміти навколишнім людям,що ти знаєш свої права...вони будуть обережним із с тобою...
Что первое в голову пришло,то и написала,надеюсь поможет!!))
1. Талант мужності і співчуття. (С. Васильченко завжди був шляхетною, інтелігентною людиною, відданою обов'язку. Пережив революцію і громадянську війну, писав твори про дітей, вчителів, про потяг народу до світлого життя та щастя. Неодноразово письменник підкреслював, що прагне писати твори "меншим розміром, більшим змістом". Тому саме новела стала улюбленим жанром письменника.)
<span>2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи: </span>
<span>1) життя села та його соціальні настрої; </span>
<span>2) школа, діти і вчителі; </span>
<span>3) трагедія народних талантів; </span>
<span>4) викриття імперіалістичної війни. </span>
<span>Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.) </span>
<span>3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.) </span>
<span>III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)</span>