При-приставка, сусід-корінь, і, л-суфікси а ся-постфікси
Жив соб¡ Присл¡вник. ¡ був у нього найкращий друг Д¡еслово. У Присл¡вника були ще друз¡, але Д¡еслово було найкращим. Вони кожен день гралися разом. Ходили один до одного в гост¡. Любили Присл¡вник ¡ Д¡еслово проводити час разом. Ось чомк речення з ними були ц¡кав¡ та повн¡.
(Приходиш ти зі школи, бачиш бабуся лежить)
- Бабусю, дорогенька ! Ти що , захворіла ???
- Так , захворіла..
- Тож давай я збігаю за ліками ???
- Не треба, онук ( онучка ) , спасибі тобі за твою доброту.
- Але бабусю !! Може маму ( тата ) покликати з роботи ?
- Нетреба. Нетреба. Вони напевно зайняті
Я пішов(пішла) до моєї кімнати , й незнала (незнав) що й робити . Але потім до мене прийшла ідея !!! Треба викликати лікаря !!
Я викликала ( викликав ) лікаря, і через 5 хвилин він був вже вдома .
- Лікарю, ну що ? Все гаразд ??
- Так все добре, просто у твоєї бабусі звичайнісінький грип, він не загрожуе життю.
- Це добре, Ну а чим треба лікуватися ??
- Ось я покладу на стіл листок, і в ньому все написано що тоеба придбати.
- Дякую лікарю !
Через 3 хвилини лікар пішов. Я був ( була ) дуже рада , за те що лікар сказав що все гаразд ! Я сходив ( сходила ) за ліками і в невдовзі бабуся одужала !!!
<span>Догорає літній день. Сонце повільно хилиться до обрію. Воно вже не таке палюче й сліпуче, як удень, а м'яко пригріває теплими вечірніми променями.Диск сонця набуває яскраво-помаранчевого кольору і стає тим більший, чим ближче спускається до землі.Коли сонце торкається нижнім краєм горизонту, спадають вечірні сутінки. Якщо на небі багато хмарин, вони розцвічуються усіма фарбами заходу - від яскраво-жовтої до приглушено фіолетовою.Велике помаранчеве сонце прощально палає, повільно зникаючи з виду.Земля занурюється в сутінки.</span>