<span>Я відчинив двері на дзвінок. За дверима стояв захеканий мій друг – п’ятикласник Ігор. Ігор дуже любить тварин і пташок. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним, як цуценятко. Була в нього ручна галка, що завжди сиділа в хлопця на плечах. Ще Ігор – власник голубів, що живуть у нього під ліжком. Коли мій друг зайшов, він подав мені невелику торбинку, в якій лежала малесенька пташка. Це одна з найменших наших синичок, яка зветься голуба синиця. Але київські птахолови називають її сенчиком. Звідки пішла ця назва, не знаю, але яка ласкава, пестлива назва! Правда, сенчик дуже гарний. У нього тім’я і потилиця блакитно-сині, вузенькі смужки над дзьобиком і над очима білі, вуздечка, смужки за оком і верх шиї темно-сині, животик і груди жовтуваті, хвіст і крила зеленкувато-блакитні. Отак розцяцькований наш сенчік! До того ж він меткий, непосидячий, цікавий, як сам Ігор. Секунди не посидить спокійно. Так сенчік став хазяїном квартири. Він увесь день літає з кімнати в кімнату, залітає у кухню і все підбирає якісь крихти, аби поїсти. Йому хочеться все бачити і знати, бо він дуже цікавий. Усі полюбили сенчіка, хазяїна квартири. А Ігор щодня забігає провідати свою веселу, жваву пташинку (За О. Копиленком).
</span>
В слові вкрилися-префікс -в,
закумкали -за
Сонце світить красиво ,як зорі світять
Світять зорі як сонце і місяць
<span>Перше ССЦ. Крізь густу шапку дуба пробився перший промінь сонячного світла. Освітивши кожну гілочку, кожен листок, сонце повертається знову і знову, щоб всіх зігріти ласкавою турботою. Проміння його настільки тепле, що усі маленькі тваринки виходять зі своїх таємних сховищ, щоб тільки відчути на собі лагідні рухи сонячних зайчиків... Сонце йде повагом угору, а за ним змінюється і колір лісу.
</span>Друге ССЦ. Заметушилися сороки. Десь тріснула гілка, а птахи, відчуваючи небезпеку якогось страшного звіря, спалахнули крилами, і полетіли в більш тихе місце. Птахи наповняли ліс швидше і швидше. Тут вони знайдуть притулок у теплі весняні дні. Пернаті друзі змагаються за найкраще місце для свого будинку - гнізда. <span>І вже ліс сповнився пташиним гамом.
</span><span>Третє ССЦ. Показало носа зі своєї схованки ведмежа. Всю зиму воно пролежало у своїй темній барлозі, забувшись глибоким сном. Але сьогодні його пробудили дивні виголоси тварин: всі висловлювали подяку яскравій весні, що нарешті прийшла. Ведмежа було здивоване, адже він такої краси ще не бачив, - це була його перша весна. Усе розквітало і пахло. Повітря давало жагу на нові виклики природі. Клишоногий задоволений: ранок сьогодні - як ніколи.
</span>
<em>Ну, якось так :) Сподіваюсь, таке підійде.</em>