Зима. Все запорошило снігом. Усюди господарює метіль. Бідні пташки жмутся у своїх гніздечках,вони не їли вже 2 дні. Тим часом художники та поети пишуть шедеври про цю пору.Весело сміються діти,сміливо спускаються з горбиків санчата.Дерева засинають під колискову вітрів. Дід Мороз готує подарунки для довірливих малих діток.На вулиці дуже холодно. Наступила справжня чарівна зима.
В селі майже біля кожної хати росте калина. Навесні кущ калини приваблює своїм духмяним білим цвітом всіх навколо. Восени калина червоніє. Серед зеленого листя,червоніють важкі кетяги калини. Потім листочки опадають, а до калини прилітатимуть пташки,щоб скуштувати смачні ягідки.
Люба моя сестра, вітаю тебе з восьмим березням!
Рідна моя Україно, живи вічно!
Лети, пташко, з захід сонця, защебечи в шибку.
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.
Осінь чарівна нам радість дарує
Жовтий листочок на землю летить
Просинь небес неймовірно чарує
Струмочок тихенько-тихенько дзвенить
Діти-квіти, сонце-віконце,сніжок-кожушок,гора-кора,пташка-Дашкаили брашка