Больше всего мне запомнилось как мы всем классом готовили большую пиццу. Это было когда я была в 5 классе. Было весело и интересно, ведь каждый добавлял, то, что считал нужным из ингредиентов. Когда мы вытащили её из духовки, она пахла очень вкусно. Мы поделили пиццу на много кусочков, и пошли угощать учителей. После чего сами сели и съели её с чаем. Это событие происходило не просто так, а на окончание 5 класса. А ещё мне запомнилось как мы фотографировались всем классом. Все пришли в новогодних костюмах. Ведь фотосессия проходила за неделю до нового года. Это было здорово. Девочки были в платьях, а мальчики в черно белый костюмах. Эти события навсегда останутся в моей памяти.
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
Экспозиция повести - рассказ о Троекурове и Дубровском до слов :"<span>Раз в начале осени, Кирила Петрович собирался в отъезжее поле".
Завязка - случай на псарне.</span>
Видатний російський письменник А. Чехов починав свій творчий шлях як автор невеликих гумористичних оповідань. Проте маленькі за обсягом твори були наповнені глибиною змісту, широтою узагальнень.
Серед ранніх творів письменника одним із найпопулярніших було оповідання «Хамелеон<span>». Прочитавши назву твору, читач може припустити, що мова в ньому піде про природу, вивчення тваринного світу. Та про представників класу плазунів в оповіданні немає жодного слова. </span>
<span>Натомість воно розповідає про людей, їхню поведінку, моральні якості. Є в ньому, правда, один представник братів наших менших - переляканий собака. Саме через нього і зчинився увесь цей гамір біля дров’яного складу купця Пічугіна. </span>