В произведении Гончарова "Горе от Ума" представлено множество ярких и неповторимых моментов, поражающих своей реалистичность, героев, которые постоянно находятся в действии, говорят и живут, как будто сами. Все это возбуждают непосильный интерес и невольно хочется окунуться в мир начала 19 века. В первую очередь это комедия, но с другой стороны, никто не отменял драмы и поэтому не зря вводится одна из самых запутанных сюжетных линий, связанное с любовными отношениями Чацкого и Софии.
Все многообразие и количество отсылок к другим книгам в "Горе от Ума" невозможно пересчитать, но мы можем провести анализ главной темы произведения : "Век нынешний и век менувший", так можно описать все происходящие в книге. И дело даже не в путешествиях во времени. Люди, из за разности эпох и разного воспитания, имеют огромную пропасть в понимании друг друга. Иной раз хочется охать от абсурдности намерений Молчалина, двуличности Репетилова, Глупости гостей бала, но ведь, это не их вина, что окружение научило вроде бы умных людей, думать мышлением "века менувшего". Кумовство, взятничество, коррупция - все это в пределах нормы для людей, родившиехся на четверть столетия раньше, например для того же Фамусова. Именно благодаря ему, Молчалин так продвинулся по чинам, Чацкий посорился с Софьей, и это заметно сразу. Вся их алчность и жадность будто скопирована с Фамусова, но при всем этом абсурде, для многих это зона комфорта. Зачем куда то торопиться, если можно общаться с себе подобными? Вот и все различие "нового" и "старого" взгляда.
Грибоедов хотел показать весь социум не со стороны нравов "века минувшего", а "века нынешнего", что делает "Горе от Ума" революционным произведением даже по сей сегодняшний день. Могут измениться костюмы, манеры, мода, но никогда не меняется тип людей и характер. Сегодня, смотря на то, как люди вроде бы 21 века, имеют характер, который описал челоловек, живший двести лет назад, ты понимаешь, что эта книга может являтся неким поучением или уроком на многие поколения вперед. Иметь альтернативный взгляд, отличать хорошее от плохого, умение добиваться всего сам. конфликт поколений - все это есть в "Горе от Ума". и это делает его поистинно бесмертным произведением.
Героизм на поле боя требует от человека личного мужества, стойкости, готовности пожертвовать собой. Наш народ чтит память воинов, погибших на полях сражений Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. Много памятников и обелисков героям стоит на нашей земле.. . В День Победы, 9 мая, наши соотечественники возлагают цветы к могиле Неизвестного солдата в Москве у Кремлевской стены, к Вечному огню, зажженному в честь погибших героев — защитников Москвы.
Вальтер Скотт — одне із найвідоміших імен у світовій літературі.
Свою літературну діяльність він розпочав як автор поем і балад, які зробили його одним із найбільш популярних і улюблених поетів Великобританії. Проте в історію літератури він увійшов насамперед як творець жанру історичного роману. Уперше в світовій літературі Вальтер Скотт створив роман про минуле з погляду сучасності, оцінюючи та досліджуючи минуле на основі досвіду і знань, набутих людством. Саме таким є роман "Айвенго", який відкриває цілий цикл романів з історії Англії на різних етапах. Він розповідає про часи володарювання короля Річарда Левове Серце, про ті далекі й буремні роки, коли Англія ще тільки почала формуватися як держава, зображує національний розбрат, інтриги, що панували у тодішній Англії, політичні міжусобиці, тяжке становище низів. Звичайно, роман пронизує сюжетна лінія кохання та сімейних негараздів. Проте за приватною сімейною ситуацією проступає зіткнення не тільки особистих, а й політичних інтересів, різних суспільних позицій.
Серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — Вілфреда Айвенго.
Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.
Объяснение:
Это очень хорошое произведения каторое я читал или читала