Зима — дивовижна пора року. Сховавшись під білу ковдру, природа, немов у казці, занурилася в довгий, глибокий сон. Чарівниця-зима зачарувала, приворожила ліс. Всі дерева тягнуть до сизого неба оголені кришталеві гілки. Тільки ялини й сосни стоять зелені, так й дуб ще не скинув свого літнього вбрання. Листя його лише пожовкло та потемніло. Нижні гілки дуба шатром розкинулися над галявиною. Сніг набився в глибокі зморшки кори. Товстий стовбур наче прошитий срібними нитками. Здалеку здається, що це стоїть відважний богатир в бронзовій кольчузі, всесильний страж лісу. Інші дерева шанобливо розступилися, щоб дати старшому побратимові розвернутися в могутній силі. Налетить зимовий вітер, задзвенить бронзовим листям величезний дуб, але не схилиться навіть перед найсильнішою бурею.
1) Щасливий, хто сни має милі.
2) Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка.
3) Він писав свою книжку, тому що хотів, щоб люди, яких він любив, стали трохи щасливішими.
4) Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.
5) Хоч і не рідний він, але добра душа.
Якось я потрапила у незнайомий ліс
У лісі буває багато пригод. Та зі мною сталася така:<span>Ми з батьками і подругою поїхали до лісу.Там ми зробили пікнік і лежали на травиці. Та ми с моєю подругою просто не могли втриматись на місці від чудового та загадкового лісу. З дозволенням батьків ми пішли гуляти. Йдемо стежкою і бачимо багато грибів, білочок у кожному дуплі та безліч птахів. І ось ми почули дивний звук. Підійшли до великого куща і дуже злякались тому, що раптом з нього вістрибнув кабанчик і побіг куди очі дивляться. Добре що у нас були фотоапарати. Коли ми прийшли до батьків, вони були прижмно здивовані. Ось така у нас історія.</span>
Кінь з вершником летів уперед ,грізно поблискуючи шаблею
Без-духмяний, мавпяний, рюкзак, бюро, рясний
З-п'єдестал, під'їзд, прив'язати, м'ята, м'яч