Морально -етичний рух у виглядіі закритої організації.
Роки князювання Ярослава Мудрого (1019 – 1054) були часом, коли Київська Русь перебувала в зеніті могутності. Ярослав насамперед розширив межі своєї держави. Він підпорядкував своїй владі західний берег Чудського озера, де було засновано місто Юр'єв, були відвойовані червенські міста, захоплені польськими феодалами. Війська Ярослава під Києвом остаточно розгромили печенігів, після чого вони більше не загрожували руським землям. Дбав Ярослав і про зміцнення міжнародного авторитету своєї держави. Всі європейські держави прагнули до налагодження дружніх відносин з Київською Руссю.
<span>За княжіння Ярослава активізувалася внутрішня розбудова держави. З ім'ям цього князя пов'язано створення першого писаного зведення законів Київської Русі – «Руської правди» , що регламентувала внутрідержавні феодальні відносини. За часів Ярослава на Русі остаточно утвердилося християнство, будувалися фортеці, міста, собори і монастирі. Було розбудовано і прикрашено Київ. Зведено Золоті ворота, на честь перемоги над печенігами побудовано Софійський собор, а в ньому створено першу на Русі бібліотеку і школу, виник Києво-Печерський монастир. </span>
<span>Продовжуючи лінію Володимира, спрямовану на активну християнізацію Русі, Ярослав не тільки будує численні монастирі та храми, а й без відома константинопольського патріарха 1051 р. призначає главою руської церкви Іларіона, що мало на меті вивести вітчизняну церковну ієрархію з-під контролю Візантії. </span>
<span>Завдяки зусилля князя Ярослава зміцнився авторитет Київської держави у зовнішній політиці. Свідчення про це було те, що Ярослав поріднився з багатьма знаменитими володарями Європи. Польський король Казимир одружився з сестрою Ярослава, дочкою Володимира. </span>
<span>Зарубіжні літописці згадують трьох дочок Ярослава — Єлизавету, Анну й Анастасію. , що стали іноземними королевами. </span>
<span>При Ярославі значних успіхів досягла культура. Розгортається монументальне будівництво у Києві, споруджується Києво-Печерський монастир. Західноєвропейські джерела називають Київ суперником Константинополя. Великий князь піклувався розвитком освіти, науки, мистецтва. Сам князь не тільки зібрав велику бібліотеку, але й переклав з грецької цілий ряд книжок. </span>
<span>Сини Ярослава були високоосвіченими людьми. Всеволод, наприклад, знав п'ять мов. Освіченими були і дочки Ярослава, його сестра Предслава. У Києві при Андріївському монастирі була школа для дівчат. </span>
<span>На Русі існували школи для знатних дітей і для підготовки священиків та дяків, які, головним чином, відкривалися при монастирях. Тут викладали читання, письмо й церковні співи, для знатних дітей – філософію, риторику, граматику. Існувало також індивідуальне навчання. </span>
<span>Для поглиблення і поширення освіти при храмах, монастирях, княжих дворах створювалися бібліотеки. На базі монастирських бібліотек розвинулися літописання, література. </span>
<span>Отже, визначальними рисами цього етапу історії Київської Русі були: завершення формування території держави, перенесення уваги князівської влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього освоєння та втримання під контролем; злам сепаратизму місцевої племінної верхівки та посилення централізованої влади; заміна родоплемінного поділу давньоруського суспільства територіальним; активна реформаторська діяльність Ярослава Мудрого; запровадження та поширення державної консолідуючої ідеології – християнства; поява писаного кодифікованого права; ширше використання дипломатичних методів вирішення міжнародних проблем; зростання цивілізованості держави, розквіт давньоруської культури. </span>
<span>Завдяки своїй мудрій і далекоглядній діяльності в усіх сферах державного життя Ярослав увійшов в історію з ім'ям «Мудрий» . </span>
Калкаман-батыра Жолымбет улы (род Каржас) погибшего в 1714 г. Второй сын Калкамана, великий сказитель Бухар-жырау родился примерно в 1685 г
нет это не его сын
В Древнем Риме ко времени правления императора Траяна в Италии и в провинциях выросли размеры имений. Наиболее дальновидные землевладельцы тогда свои имения разделили на участки и отдавали их для обработки окрестным беднякам. А раздавать земли они начали из-за того, что уследить за рабами становилось всё труднее, а увеличение надсмотрщиков требовало дополнительных денег. Вот и придумали такой выход из ситуации. А земледельцы, которые брали землю за плату для обработки, назывались колоны. За пользование землей колоны отдавали часть урожая землевладельцу.
Если говорить о дальнейшей судьбе колонов, то к 305 году нашей эры их положение сменилось в худшую сторону. Они должны были отдавать не только часть урожая владельцу земли, но и платить налог в императорскую казну.
Оба ханства образовались в результате распада Золотой орды.
Казанское ханство характеризует строгое административное деление. Хан-чинзизид и вся элита досталась ему от монголов. Почти все государственные должности были наследственные. Для управления государством ханству приходилось содержать большое количество чиновников (соответственно много бюрократии) и внутренних войск для сбора налогов.
В сибирском ханстве хан был выборным среди аристократической верхушки (мурз, беков и тарханов). Управление было целиком феодальным и носило полувоенный вид. Ханы мало вмешивались в дела улусов. Для сбора налоги собирались в виде дани.
<span>Таким образом, при всех недостатках обоих систем управления, управление Казанским ханством видится более совершенным с точки зрения административного управления. Выборность главы государства в Сибирском ханстве по сути номинальное и осуществлялась в узком кругу элиты, а следственно не может считаться более демократичным.</span>