Авдіївка
Легенда Чернігівщини
X століття... Князь Володимир Великий силою запроваджує на Русі християнство. Та не всі сприйняли нову віру. За переказами, найдавнішими жителями Авдіївки були слов’яни-язичники, яких спробували охрестити у містах, а ті, не сприйнявши нової віри, тікали під захист непрохідних лісів, озер, рік. Язичники засновували поселення, одним з яких на рубежі ХІ-ХІІ ст. заволодів боярин новгород-сіверського князя Авдій. З того часу поселення стало називатися Авдіївкою. Розміщувалось воно на березі річки Лузь, притоки Чернечої, на місці, яке носить сучасну назву Селище.
Та час, на жаль, невблаганний. Згоріла в 1708 р. давня Авдіївка. Обміліли, а потім зовсім зникли Лузь та Чернеча. Уявлення про те, якими були ці річки, можна одержати весною, під час танення снігу, коли бурхливі потоки води стрімко проносяться через все село, де їх приймає ріка Кистер, притока Убеді.
Мій друг дуже х<span>вастливий.</span>
<span>У мене є шістнадцять книг.</span>
<span>Мій брат дуже пестливий.</span>
<span>На пляжі стояв кістлявий чоловік.</span>
Настало літо. Я поїхала до моря відпочивати. Коли я приїхала то відразу пішла дивитись яке тут море. Прийшла до нього і подивилась. Воно було таке синє і велике. Потім я сіла на пісок біля моря. І дивилась на його хвилі. Мені подобались звуки хвиль і бризгів води. А вода в моря була солона.
Ось як я провела час біля синього моря!
Не власті, а органи. 2 через нестачу сировини. 3 нараховується півтори тисячі
Ніяк, "как о стену горохом"