У кожної людини наступає такий період у житті, коли він повинен вирішити, ким стати. Зараз я учень десятого класу, тому питання про вибір професії для мене особливо актуальний
У світі багато важливих покликань, без яких суспільство не могло б існувати. Наприклад, професія вчителя дуже важлива, тому що всі люди одержують основні знання в школі; без лікарів ми б не змогли поправити своє здоров’я; будівельники й архітектори створюють усе більше оригінальні й зроблені будинки й будинку, завдяки яким життя людини стає комфортна й затишною; така професія як швачка, теж дуже важлива й необхідна, інакше люди були б схожі один на інший в однаковому одязі
Але оскільки час і прогрес не стоїть на місці, з’являються нові професії, про які суспільство раніше навіть не підозрювало. Зараз багато нових винаходів у світі техніки, без досягнень науки сучасна людина не представляє свого життя. Одна з таких професій – програміст. І саме так у програмуванні я хочу реалізувати себе
Для того, щоб стати гарним фахівцем своєї справи, а в цьому випадку – програмістом, мені необхідно багато знати про комп’ютерні технології, принцип роботи й будова самого комп’ютера. Вибрав я таку професію тому, що мені це надзвичайно цікаво, і я із задоволенням буду присвячувати улюбленій справі багато часу
Правда, є й недоліки мого захоплення: тривале сидіння перед монітором комп’ютера приводить до погіршення зору й гіподинамії. Але адже в кожній роботі можна знайти як позитивні, так і негативні сторони. Такий недолік затьмарює та обставина, що програмування – надзвичайно захоплюючий процес, що вимагає логічного мислення й нестандартного підходу
Ще однією важливою перевагою є гарний заробіток програмістів. Не секрет, що здатний програміст одержує більші гроші. Всім відомо, що створення комп’ютерних програм приносить розроблювачеві стабільний дохід. Якщо попит на мої послуги буде великий, то професія забезпечить мене фінансово й порадує морально.
Для того, щоб здійснилася моя мрія, мені необхідно закінчити школу з високими оцінками й успішно здати іспити у вищий навчальний заклад. Всі мої сили зараз ідуть на одержання спеціальних знань із області програмування
<span>Милий Надійний Ініціативний АктивнийдужиЙ веселиЙ Толерантний Красивий Амбіційний Розумний Товариський Актуальний Обережний Щирий вимоглИвий чудовиЙ Цей перелік можна продовжувати ще довго і все це – про мого тата,Ішова Ігора Миколайовича Він для мене взірець в усіх справах. Я часто замислювався – добро, в кого тато є, дужий, працьовитий. Наша сім’я тримається на татові. Він усьому голова: і поради він дає, як на світі жити. Я йому вірю, тому що все, що він добився в житті – завдячує своїм рукам та своїм знанням. Прослідковуючи життя мого тата, можна побачити його професійний ріст. Як і я, тато мріяв з дитинства стати водієм . Його дитинство пройшло в мальовничому селі Устинівського району. Бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. Тато своїми руками склав перший свій велосипед «Україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «Мінськ» Будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі - кормороздатчику. Він з відповідальністю ставився до своєї роботи. На посівній, понад планом засіяв 450 гектарів. Так як виріс він в сільській місцевості, роботи не боявся. Змалечку доглядав за худобою, майстрував та лагодив загороди. Навчався тато в школі – інтернаті, так як в селі школи не було. І там він був переможцем по шахам, І місце на обласному конкурсі, І місце серед стрільців-юніорів з пневматичної зброї. Мені є чим гордитися за тата. Як справжнього чоловіка призвали до лав Радянської Армії. Це був час, коли армія розділялася і стала Українською армією. Тато служив в м. Бровари. Коли проїжджаємо до Києва, то він завжди мені з гордістю показує місце служби. Гортаючи татів військовий альбом, я змінив своє ставлення до армії. Багато моїх однолітків не хочуть йти служити, а я, навпаки, як і мій тато мрію стати солдатом. Він часто говорить:„Хто не був в армії, той не пройшов школу життя.” В його словах криється істина життя. Не треба цуратися будь-якої роботи - часто нагадує мені татусь, коли просить допомогти мамі на кухні. І все це не з проста. А тому, що мій тато здобув в лавах збройних сил другу професію – професію повара. Ми з мамою із захопленням дивимося на вправні руки татуся, коли він хазяйнує біля плити. Це і є наше сімейне щастя. Як у вірші Т. КорольовоїВсе на світі вміє тато:І шпаківню змайструвати,Вміє довгий цвях забити,Може борщ смачний зварити,Вміє рибу він ловити,Мамі дарувати квіти. Мій тато найкращий ще й тому, що його поважають на роботі як висококваліфікованого працівника. Він і слюсар, і механік, і електрик – все вміє полагодити біля машини, не тільки їздити. І молодим водіям добрі поради дає. Влітку я часто подорожую з татом просторами України, адже мій тато -далекобійник. А це я за кермом Коли ми з ним в дорозі, то слухаю безперестанку історії з життя водіїв, про красиві місця, де мій тато побував. Для мене найприємніші миті, коли ми зупиняємось серед лісу перепочити.!</span>
Можно поточнее. Тебе просто составить обычные предложения?