«По Савці свитка, по пану шапка»
На віти дерев лягає легкий сріблястий іній.по стовбурах дерев стиха потріскує мороз.у небі заясніли яскраві зимові зірочки.у лісі настала ніч.3,1.2,4.3,4,2,1.3,4,1,2.2,1,3,4.2,3,1,4.2,3,4,1.4.2,3,1.4,2,1,3.4,3,2,1.
Хто? що? - І. п.кого? чого? - Р. п.кому? чому? - Д. п.кого? що? - В. п.ким? чим? - Т. п.про кого? про що? П. п.А
узліссям 8 б.; 7 зв.
0 -=0=:0-
Дієприкме́тник (рос. причастие, англ. participle) — форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які?Дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Наприклад: активу́ючий, зелені́ючий, за́мкнений, напи́саний, наро́джений, пожо́вклий, посиві́лий.
Дієприкметник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прикметника, що відбито й в назві: дієприкметник буквально означає прикметник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія часу (теперішній — діючий, сивіючий; минулий — замерзлий, посивілий), категорія виду й стану (доконаний — прочитаний; недоконаний — народжуваний). Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого його утворено. Порівняйте: запланувати — запланований (доконаний вид), планувати — планований (недоконаний вид). Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета та змінюється за родами, числами та відмінками. Наприклад, дієприкметник написаний в однині матиме таку ж саму парадигму, що й прикметник твердої групи зелений.