<span>Я ніколи не був
акуратним. Мама часто сердилась: «І в кого ця дитина така?» Однак колись я
переконався в тому, що робоче місце кожного повинно бути в порядку. Ось ця
історія.
Зазвичай
я витрачав на уроки багато часу, кілька годин. Адже треба було зі всього безладу дістати саме той зошит, який мені
був потрібен. І дуже
добре, якщо гора зошитів не завалювалась за диван або на підлогу.
Підручники я міг використовувати як
плацдарм для військових дій
або як залізничну
колію. У такому разі спочатку мені хотілося погратися, а потім уже
займатися уроками.
Якось
я прийшов зі школи й охнув. На моєму письмовому столі панував ідеальний
порядок. Підручники акуратно стояли на поличці. Усі непотрібні ручки були
викинуті, а олівці красиво заточені й поставлені у стаканчик. З'ясувалось, що
за моєї відсутності приходила бабуся і довела до ладу кімнату.
Спочатку
я хотів розлютитися, проте сердитися не було на кого. Бабуся давно пішла.
За
деякий час я сів за уроки. І зробив їх на диво швидко. Всього за одну
годину!
Висновок
напрошується сам. Робоче місце має бути в порядку. Тоді не треба буде марно
витрачати час. А час — це найцінніше у житті людини.</span>
1. Дайте мені лимонний сік, будь-ласка.
2. Можливо, буде дощ.
3. На жаль, мені стало погано.
4. На щастя, мені батьки дали гроші.
5. Вибачте, я не хотіла Вас вдарити.
6. Допоможи мені з домашніми завданнями, будь-ласка.
7. Можливо, мені поставлять хорошу оцінку.
8. Мені дуже прикро, що так сталося, вибач.
9. На жаль, я не зможу з вами піти в кінотеатр.
10. На щастя, він дав мені зошит.
Я в літку відпочила дуде добре
Гармонія людини у відносинах з навколишнім світом - це запорука гармонії з самою собою. Колись, на початку свого існування людина брала від природи всі матеріальні цінності, які були потрібні для її існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. Таким чином руйнується духовний зв"язок між людиною і природою. Ми, сучасні люди, маємо це усвідомити і всіма засобами уникати. Бо, як писав прекрасний поет М.Заболоцький:
"Два світи є у чоловіка:
Один – який нас сотворив,
Та інший, який ми одвіку
Творим по мірі наших сил".
Відчиняйте двері ясенові,
бо різдво ступає на поріг
знак добра господньої любові
в світлі Вифлиємської зорі!