<span><span><span> 17 вересня 1864Михайло Коцюбинський народився у Вінниці. Батько його працював дрібним службовцем, пив, через що часто міняв роботу. Мати, Гликерія Максимівна Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. </span><span> 1875 — 1876Михайла віддали до початкової школи</span><span>1876 — 1880Потім — навчався в духовному училищі у Шаргороді. </span><span> 1881Михайло Коцюбинський поїхав до Кам'янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася.Родина Коцюбинських, яка певний час переїздила з місця на місце, повернулася у Вінницю. Через тяжке матеріальне становище сім'ї юнакові не вдалося продовжити освіту: мати осліпла, а згодом (1886 року) помер батько. Відповідальність за досить велику родину (4 чоловік) лягла на плечі Михайла. </span><span> 1886–1889Він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно. </span><span> 1884Написав оповідання «Андрій Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Цю першу спробу молодого автора було оцінено вельми скептично. Один із критиків радив початківцеві залишити цю справу. Проте присуд критиків не спинив творчого запалу Коцюбинського, він пише й далі, але твори до друку не подає. </span><span> 1890Львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». </span><span> 1898Михайло Михайлович переїхав у Чернігів, прикипівши душею до цього придеснянського куточка. Спочатку займав посаду діловода при земській управі, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». </span><span> 1895«Для загального добра»</span><span>1896«Пе-коптьор»</span><span>1897«Посол від чорного царя»</span><span>1898«Відьма»</span><span>Вересні 1900Влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, закохався, і вона стала його дружиною — вірним другом та помічником. Тут виросли його діти — Юрій, Оксана, Ірина, Роман. Щотижня у будинку письменника збиралась літературна молодь міста. Сюди приходили такі відомі у майбутньому письменники і поети, як Василь Блакитний, Микола Вороний, Павло Тичина. Згодом Коцюбинський почав мандрувати. Він об'їздив майже всю Європу. На жаль, це був не лише потяг його душі, а й потреба лікуватися. </span><span> 1901«Дорогою ціною», оповідання «Лялечка»</span><span>1904Коцюбинський написав і опублікував оповідання «Fata Morgana»</span><span>1906 — 1912Крім другої частини «Fata morgana» М. Коцюбинський створює новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові» (1912), а також повість «Тіні забутих предків» (1911). </span><span> 1911 — 1912Написав там «Коні не винні» та «Подарунок на іменини». «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило М. Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоб він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз.</span>Час відлічував останні дні полум'яного життя. У лікарні Коцюбинський дізнається про смерть найкращого друга, композитора М. В. Лисенка (про їхню дружбу докладно розповідає Н. Шурова у книжці «Я весь був, як пісня»). Звістка про те, що десь у селі від голоду й хвороби, замучений глитаями, загинув талант, співець горя і селянських гірких сліз Архип Тесленко, мучиться хворобою Іван Франко, а у південних краях трагічно гине, не в силі перемогти недугу, мужнє серце Лесі Українки, що так глибоко його вразила. <span> Літо 1912Художні нариси «Хвала життю!» й «На острові» </span><span> 25 квітня 1913<span>Михайла Михайловича Коцюбинського не стало. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок.</span></span></span></span>
Будь-ласка допоможіть скласти казку про котика і песика і чарівну квітку.можливі варіанти можливих дій: песик подарував котику чарівну квітку. Чарівна квітка допомогла котикові знайти друга. Песик і котик потоваришували з чарівною квіткою. к котик і песик стали друзяи за допомогою чарівної квітки.
В сучасному світі, де все побудовано на брехні та зраді дуже важко знайти дійсно справжнього друга. Дружба поняття відносне, адже сьогодні ти успішна людина і тобою всі захоплюються, а завтра ти ніхто і нікому не потрібен. Особисто я переконана, що справжній друг - 1. Саме цей друг перевірений часом, складними ситуаціями і є тією опорою, яка не зрадить тебе на твоєму життєвому шляху. Якщо ви не пережили разом жодної складної ситуації, не спішіть називатись друзями. Інколи такі перепони трапляються, що не кожен здатен зробити правильний вибір. А інколи потрібно вибирати між тим, що ти вважаєш правильним і своєю дружбою. Тому спершу подумай, чи готовий в першу чергу ти, бути справжнім другом і шукай собі відповідно. І ніколи не забувай, у цьому несправедливому світі є людина, яка стане тобі другом. Саме тим другом, який буде тобі підтримкою незважаючи ні на що.
<u>Тема</u>– зображення важкої долі двох братів-козаків, які, відправившись захищати рідний край, керуючись гординею та власними амбіціями, знехтувавши батьківським благословенням, потрапили у важке становище під час шторму; проте вчасно отямившись, були врятовані з допомогою ласки Божої. <u>Ідея</u><span> – засудження гордині, непокірності, зневаги до отчуючих та уславлення волелюбності братів-козаків.</span>
На мою думку Толя був не дуже гарним прикладом для читачів і тому я бі хотів(ла) дати йому декілька порад. Він не був гарним другом і тому йому потрібно насамперед навчитися цінувати дружбу. Також він не міг визнавати свою провину, тому він повинен навчитися менше брехати, визнавати свою провину танести відповідальність за свої вчинки. Саме такі поради я би хотів(ла) дати Толі.