Зимові канікули були сповнені гарного настрою та незабутніх вражень. Я щодня ходила на прогулянки з друзям та цілковито віддавалася своїм захопленням. Я подивилась багато цікавих фільмів і прочитала декілька книжок. Окрім цього, я хочу сказати, що дуже люблю ходити у походи. Це захоплення я перейняла у своїх близьких друзів. Це дуже цікаво, тому що з кожною новою подорожжю я відкриваю для себе щось нове. На канікулах я вирішила зробинити невелику мандрівку за місто разом з родиною. Хоча було холодно, та я отримала багато вражень від зимових пейзажів та покаталася на лижах. Під час катання ми зустріли багато пташок, які з захопленям шукали у пухнастому сніжку поживу та лісову красуню - білочку.<span>Зима - найчарівніша пора року, тому я мала чудовий відпочинок.<u /></span>
Скласти діалог між мамою та сином пропоную так:
- Привіт, матусю! Як пройшов твій день?
- Привіт, синку! Дуже втомилась на роботі. А як справи в школі?
- Мені дуже соромно тебе засмучувати, але я маю це сказати.
- Що сталось? Щось болить?
- Ні, мамо. Я отримав двійку з математики.
- Це не страшно. Хочеш я з тобою позаймаюсь?
- Звичайно, матусю! Це б допомогло мені краще зрозуміти тему.
- Давай тоді вечеряти, а потім почнемо наше заняття.
- Давай!
Ворот - корінь, ар - суфікс. Закінчення нульове
<span> Є різні люди, і вони по-різному ставляться до мови. Одні розуміють всю глибину значення мови в житті народу, тому плекають її і леліють, дбають про неї, невпинно збагачують свій словник, фразеологію, образність.<span>Однак є навіть освічені люди, які не дбають про мову.</span>
<span> Говорять неохайно, суржиком, не стежать за чистотою слова. Та ще гірше буває, коли людина нехтує мовою свого народу. Справжня любов до своєї країни немислима без любові до своєї мови. Людина, байдужа до рідної мови, — дикун.</span></span>
У шкільному дворі кипить робота. Вчителі зібрали майже всіх учнів школи для того, аби привести подвір"я до ладу.Тут потрібно попрацювати: дерева обкопати, квітники прополоти, сміття замести, бровку побілити.
Завгосп роздав усім інструменти і почалась праця. Дівчата сапками пололи квіти дуже обережно. щоб не зачепити жодної квіточки, Хлопці лопатами обкопували дерева. а менші діти білили бровки. Усі знали, що це заради краси рідної школи. Від жари паморочилось у голові, тому учні познімали куртки, але роботу не кидали. Ось продзвенів дзвінок на перерву. вчителі дозволили дітям відпочити, випити води і просто пройтись. На наступному уроці усі знову прийнялись до роботи. Усі так дружно старались, що коли директор вийшов на вулицю , то не впізнав шкільного двору: скрізь було чисто, гарно і оновлено. Звичайно їхня робота не лишилась без винагороди: наступний день, для тих хто працював, був оголошений вихідний.